Після гучного дипломатичного конфлікту між Україною та Польщею тема державних нагород знову опинилася в центрі уваги. Частина українських політиків і чиновників демонстративно відмовляється від польських відзнак, однак значно рідше згадують про тих, хто й досі залишається кавалером російських орденів і медалей.
Серед українських політиків та інших персон, які досі мають кремлівські нагороди, є не лише колаборанти та зрадники, а й ті, хто підтримує Україну в її боротьбі проти РФ. Серед таких — другий президент Леонід Кучма та колишній Голова Верховної Ради України Володимир Литвин.
Леонід Кучма досі має російський орден “За заслуги перед Вітчизною” І ступеня. Відповідний указ Володимир Путін підписав у квітні 2004 року, однак сам орден експрезидент отримав лише через сім років — у 2011-му. Публічної інформації про його відмову від цієї нагороди немає. Володимир Литвин, своєю чергою, отримав російський Орден Дружби у 2011 році, але також досі від нього не відмовився.
Сергій Ківалов, колишній керівник Центральної виборчої комісії та народний депутат, має одразу дві державні нагороди Росії. У 2009 році його відзначили медаллю Пушкіна, а через чотири роки він отримав Орден Дружби. У Кремлі тоді пояснювали це внеском у популяризацію російської мови та культури.
Серед українських персоналій із російськими нагородами є і представники церкви. Митрополит Онуфрій, предстоятель Української православної церкви (МП), став кавалером російського Ордену Дружби у 2013 році. Додатковий резонанс спричинила інформація про наявність у митрополита російського громадянства. Михайло Добкін, ексмер Харкова та колишній голова Харківської облдержадміністрації, отримав російський Орден Дружби у 2010 році. Нагороду йому вручили за розвиток співпраці між прикордонними регіонами України та Росії.
Окремо стоїть категорія українських діячів, яких Росія нагородила, а згодом вони перейшли на бік агресора. Серед них — колишній президент Віктор Янукович, експрем’єр Микола Азаров, ексміністр освіти Дмитро Табачник, а також колишні народні депутати Олег Царьов і Вадим Колесніченко.
Після початку повномасштабної війни до відкритої співпраці з Кремлем долучилися також Віктор Медведчук, Андрій Деркач та низка інших політиків-втікачів.
У листопаді 2024 року Володимир Зеленський підписав указ про позбавлення державних нагород зрадників України. До першого списку потрапили 34 особи — колишні урядовці, народні депутати, керівники СБУ та генпрокуратури, прокурори, артисти й релігійні діячі. Усіх їх позбавили нагород безстроково.
У цьому переліку опинився і Віктор Медведчук — колишній народний депутат, нагороджений орденами “За заслуги” І-III ступенів та орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. До того самого указу включили і Миколу Азарова, колишнього прем’єр-міністра, який мав ордени “За заслуги” І-III ступенів та звання “Заслужений економіст України”. Обох позбавили нагород у межах одного документа.
Список не обмежився політиками. До нього також увійшли ексгенпрокурор Віктор Пшонка, ексміністр освіти Дмитро Табачник, патріарх РПЦ Кирило та ексгравець збірної України Анатолій Тимощук. За інформацією Офісу президента, до десяти осіб із цього переліку застосували максимальний пакет санкцій із 21 видом обмежень.
Єфремов узяв участь у пропагандистському “круглому столі”, присвяченому обговоренню майбутнього України. Поруч із ним помітили Рената Кузьміна — екснардепа від забороненої ОПЗЖ та соратника Медведчука. Обидва давно стали постійними учасниками кремлівських пропагандистських майданчиків.
Підготовка до повномасштабного вторгнення тривала роками. Однією з її складових Росія зробила облік потенційних колаборантів і вербування зрадників. Серед них виявилося чимало представників влади та силових структур.
Серед тих, кого позбавили українських нагород, — Андрій Деркач, який мав орден “За заслуги” III ступеня, Олександр Єфремов і Ренат Кузьмін. Загалом до списку зрадників, позбавлених державних нагород, увійшли 34 людини, серед яких є низка колишніх високопосадовців. У мирний час вони отримували відзнаки від України, а після початку повномасштабної агресії стали на бік ворога.
В Україні розпочато понад 10 000 кримінальних проваджень за фактами державної зради та колабораційної діяльності. Частину цих справ уже розглядають у судах, а більш як тисяча колаборантів і зрадників отримали вирок.
