Хмельницький окружний адміністративний суд задовольнив позов військовозобов’язаного, якому місцевий ТЦК понад два місяці не відповідав по суті на заяву про відстрочку від мобілізації. Підставою для відстрочки була інвалідність II групи у батька позивача — єдиного родича, здатного його утримувати. Рішення набрало законної сили у серпні 2024 року.
Як зазначає Єдиний державний реєстр судових рішень, справа № 560/6421/24 стосувалася мешканця Хмельниччини. У січні 2024 року він надіслав до ТЦК та СП пакет нотаріально завірених документів, які підтверджували право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Однак замість рішення чоловік отримав два інформаційні листи. У них ТЦК лише повідомляв про необхідність особисто з’явитися до центру та надати копію військово-облікового документа. У березні 2024 року заявник повторно звернувся і додав завірену копію посвідчення про приписку до призивної дільниці. Попри це ТЦК знову надіслав такий самий лист-вимогу.
Суд встановив, що обидва листи були лише інформаційними і не містили жодного рішення — ані про надання відстрочки, ані про відмову. Отримавши заяву з повним пакетом документів поштою, ТЦК мав ухвалити конкретне рішення: або надати відстрочку, або письмово відмовити з обґрунтуванням. Натомість центр фактично проігнорував звернення, посилаючись на відсутність особистої явки заявника. Таку поведінку суд визнав протиправною бездіяльністю.
Адміністративний позов було задоволено повністю. Суд також підкреслив, що порушення позивачем правил військового обліку, зокрема ненадання військового квитка, не може бути підставою для того, щоб взагалі не розглядати заяву про відстрочку. Відповідальність за порушення обліку та обов’язок розглянути заяву — це два різні питання, які не залежать одне від одного.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №154 районні ТЦК та СП мають серед своїх завдань оформлення відстрочок від призову під час мобілізації та ведення спеціального обліку таких осіб. Саме тому цей центр є єдиним органом, уповноваженим розглядати такі заяви, і не має права ухилятися від прийняття рішення. Суд прямо зазначив, що видача інформаційного листа замість індивідуального акта не є виконанням владних функцій, а свідчить про їх ігнорування.
До заяви позивач додав усі необхідні документи: довідку МСЕК про безстрокову інвалідність II групи, пенсійне посвідчення батька, свідоцтво про народження, свідоцтво про розірвання шлюбу, нотаріально завірену заяву про відсутність у батька інших дітей. Суд дійшов висновку, що цього пакета було достатньо для розгляду питання по суті без особистої явки заявника.
Діна Дрижакова, адвокатка та керівниця ЮК “Prima Leader Group”, вважає, що головна проблема таких судових рішень полягає у формулюванні резолютивної частини та специфіці роботи ТЦК. За її словами, суди в Україні переважно уникають перебирати на себе дискреційні повноваження органів влади. Тому замість формулювання “зобов’язати ТЦК надати відстрочку” вони зазначають: “зобов’язати розглянути заяву та прийняти рішення”.
“Судитися варто не лише заради самого «папірця» з рішенням, а заради створення правового захисту. Людина, яка судиться з ТЦК через ігнорування її права на відстрочку, демонструє повну доброчесність. Це зводить нанівець будь-які звинувачення в «ухилянні»”, – каже Діна Дрижакова.
Адвокатка радить громадянам не чекати місяцями. Якщо ТЦК не розглядає заяву у встановлені строки або строки, визначені Постановою №560, слід фіксувати бездіяльність адвокатськими запитами та негайно звертатися до суду. За її словами, позов є офіційним доказом юридичного конфлікту з ТЦК, який захищає від поспішної мобілізації “одним днем”.
Частина громадян помилково вважає, що відстрочка надається автоматично, і через це не отримує необхідних довідок. Насправді вона не надається автоматично — її потрібно оформлювати самостійно через ТЦК та СП, ЦНАП або застосунок “Резерв+”. Омбудсман Дмитро Лубінець наголосив на системній проблемі: подібні випадки свідчать про необхідність реформи мобілізаційних процедур, а люди із законним правом на відстрочку від мобілізації не повинні бути змушені доводити це право на місці затримання.
Водночас комісія при ТЦК може відмовити військовозобов’язаному у відстрочці від мобілізації з будь-яких причин, оскільки Кабінет міністрів не конкретизував їх у своїй постанові. Постанова №560 не містить жодного уточнення щодо переліку підстав для відмови, що викликає питання про те, як суд оцінюватиме законність рішень комісії у разі звернення особи. Хмельницька справа показує: навіть якщо ТЦК прямо не відмовляє, а просто мовчить, це вже є протиправною бездіяльністю, яку можна оскаржити.
