Росія наближається до межі, після якої її логістика на окупованому півдні фактично може зупинитися. Уже статистика втрат автотехніки в червні 2026 року показує, що тиск на постачання окупантів стрімко посилюється. Перед ворогом постає жорсткий вибір: або повністю зупинити постачання хоча б маршрутом М-14, або й далі втрачати машини з рекордною швидкістю.
Про це у своєму Telegram-каналі написав військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко. За його оцінкою, нинішня ситуація вже демонструє масштабування логістичного локдауну, і це лише червень. На думку аналітика, подальший розвиток подій можливий за одним із двох сценаріїв: або логістика щонайменше трасою М-14 буде повністю припинена, або втрати автотранспорту у Російських окупаційних військ (РОВ) і далі зростатимуть до нових рекордів.
Коваленко наголосив, що рішення командування РОВ щодо мобільних вогневих груп (МВГ) не ускладнило роботу українських Сил безпілотних систем, а навпаки — зробило її простішою. У Москві розраховували, що МВГ прикриватимуть колони, однак на практиці вони лише перетворилися на додаткові цілі.
Аналітик припустив, що за збереження нинішньої динаміки втрат до кінця 2026 року Росія може встановити моторошний “історичний рекорд” — втратити за один рік більше одиниць автомобільного транспорту, ніж Робітничо-селянська Червона армія за весь період Другої світової війни.
У січні та лютому 2026 року РОВ втратили відповідно 4 021 та 4 071 одиниць автомобільного транспорту. У березні цей показник сягнув 6 068 одиниць, у квітні — 6 431. У травні окупанти втратили 8 612 одиниць, і саме з другої половини травня російське командування почало запроваджувати супровід автоколон мобільними вогневими групами.
За неповний червень втрати вже перевищили 10 тисяч одиниць, а 22 червня було зафіксовано абсолютний добовий рекорд — 626. Особливо показово це виглядає на тлі червня 2022 року, коли РОВ за весь місяць втратили лише 320 одиниць автомобільного транспорту.
Логістичний локдаун розпочався у березні 2026 року, а його щомісячне масштабування за відсутності адаптивності противника в середньому становить +50%. Російські окупанти так і не змогли пристосуватися до умов логістичного локдауну, який для них створили Сили безпілотних систем.
Як зазначається, у літню наступальну кампанію 2026 року російські війська входять із найгіршою диспозицією, яку командування окупантів лише могло собі уявити. Південний напрямок залишається одним із найуразливіших для окупаційних військ через обмежені можливості для маневру та постачання. На відміну від Донецької та Луганської областей, на півдні російські сили мають значно менше маршрутів для перегрупування, оскільки позаду розташовані Азовське і Чорне моря, а логістичні коридори там обмежені.
Паралельно зі знищенням автотехніки безпосередньо в зоні окупації відбувається ураження нафтоперекачувальної інфраструктури всередині Росії. Такі об’єкти мають стратегічне значення, бо є важливими елементами паливної логістики Росії. Порушення роботи нафтоперекачувальних станцій ускладнює постачання пального до промислових центрів і військової інфраструктури, а також негативно позначається на експорті нафтопродуктів.
Ізоляція окупантів триває і в повітряному вимірі. Демонтаж системи ППО Криму позбавляє окупантів захищеного неба над ключовими логістичними маршрутами. Удари по мостах на перешийку можуть спричинити логістичний колапс на Кримському півострові. З кожним результативним ударом Росії дедалі складніше поповнювати втрати, особливо коли йдеться про РЛС, системи ППО, наземні станції управління БПЛА та кваліфікований особовий склад.
