Кремль не відмовився від максималістських вимог до України, хоча публічно подає сигнали про готовність до переговорів. Американські аналітики зафіксували розрив між риторикою Москви та її реальними умовами і дійшли висновку, що Росія прагне не миру, а підкорення України.
У звіті Інституту вивчення війни (ISW) йдеться, що диктатор РФ Володимир Путін і високопосадовці Кремля, попри заяви про готовність до переговорів з Україною та Європою, продовжують наполягати на досягненні своїх “початкових цілей”, тобто повної капітуляції України. Під час виступу Путін публічно заявив про нібито готовність Росії до діалогу, але водночас окреслив три рамкові платформи для таких розмов: так звані Стамбульські протоколи весни 2022 року, ультимативні вимоги МЗС РФ з червня 2024 року та нібито чинні домовленості з Вашингтоном після контактів в Анкориджі у серпні 2025 року.
Аналітики ISW зазначають, що такими заявами Путін одночасно підтверджує відданість своїм початковим воєнним цілям, які передбачають повну капітуляцію України. Американські фахівці нагадують, що у промові в червні 2024 року він уже зобов’язувався дотримуватися схожих максималістських цілей. Тоді йшлося про повне виведення ЗСУ з Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, а також про відмову від членства в НАТО ще до початку переговорів.
В ISW підкреслюють, що умови Кремля, закладені у Стамбульських протоколах, назавжди закрили б Києву шлях до НАТО. Крім того, вони передбачали б жорсткі обмеження для армії та заблокували б отримання західної військової допомоги, не встановлюючи при цьому жодних обмежень для можливостей російських збройних сил. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров 23 червня також заявив, що Росія досягне всіх цілей війни. Того ж дня Путін сказав, що не має передумов для зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським.
Експерти ISW наголошують, що переговори у 2022 році відбувалися в умовах, які суттєво відрізнялися від теперішніх. На той момент російські війська наступали на Київ і контролювали території на північному сході, сході та півдні України. Ті перемовини проходили ще до успішних українських контрнаступів, унаслідок яких було звільнено частини Харківської та Херсонської областей. Тому повернення до умов 2022 року в цілком іншій реальності, за оцінкою аналітиків, є не компромісом, а маніпуляцією.
Після українських контрнаступів баланс сил змінився, але Кремль і надалі просуває ті самі умови як основу для потенційних переговорів. Окремо Лавров підтвердив, що Росія прагне досягти всіх заявлених воєнних цілей, зокрема “нейтралітету України”, змін внутрішньої політики та визнання окупованих територій.
Поки Москва просуває наратив про готовність до миру, США намагаються зберегти переговорний процес у робочому стані. Марко Рубіо, Стів Віткофф і Джаред Кушнер просувають мирний план для України. Водночас, як вказав генеральний секретар НАТО Марк Рютте, остаточне рішення залишається за Путіним. Нині переговорний процес фактично зупинився, оскільки Москва не демонструє жодної готовності відступити від своїх вимог навіть на крок.
Тим часом Рубіо повністю спростував тезу про “домовленості Анкориджа”, якою Кремль користується у своїй переговорній риториці. Росія використовує фіктивні посилання на зустріч Путіна і Трампа на Алясці як інструмент тиску, щоб подати капітуляційні умови як обґрунтовані вимоги.
