Кір Стармер, який 22 червня оголосив про відставку з посади прем’єра Великої Британії, розглядається як можливий претендент на посаду генерального секретаря НАТО. Нині цю посаду обіймає колишній прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте, а його строк завершується у 2028 році.
Відставка Стармера стала однією з найгучніших політичних подій у Британії за останні роки. Після цього його ім’я дедалі частіше згадують у зв’язку з майбутнім керівництвом Альянсом. Про такі перспективи повідомляє The Observer. За даними видання, Стармер може претендувати на посаду генсека НАТО, коли вона стане вакантною у 2028 році. Також зазначається, що його прихильники вже доклали чимало зусиль, щоб зміцнити авторитет свого лідера на саміті G7 у червні.
Про свою відставку Стармер заявив 22 червня, визнавши тиск із боку власної партії. «Питання, яке ставить моя партія, – чи є я найкращим кандидатом, щоб повести нас на наступні вибори», – сказав він журналістам. Прем’єр також наголосив, що «почув відповідь парламентської партії» і прийняв її з гідністю, пообіцявши впорядковану передачу влади.
Криза в Лейбористській партії посилилася після невдалих місцевих виборів навесні 2026 року. У червні у відставку подали міністр оборони Джон Хілі та міністр у справах збройних сил Ел Карнс через суперечки щодо витрат на оборону. Після перемоги Бернема на довиборах у Мейкерфілді, а також вимог депутатів-лейбористів негайно оголосити змагання за лідерство, прем’єр заявив про свій відхід.
Попри критику всередині партії, на міжнародному рівні діяльність Стармера оцінювали позитивно. Його роль у підтримці України, співпраці з НАТО та реагуванні на глобальні безпекові виклики дістала схвальні відгуки. Подяку йому висловили низка світових лідерів, зокрема представники Євросоюзу та уряду Австралії. До обрання наступника Стармер виконуватиме обов’язки прем’єра.
Найімовірнішим претендентом на заміну Стармеру вважають колишнього мера Великого Манчестера Енді Бернема. Він уже заявив про намір змагатися за лідерство. Бернем позиціонує себе як лівіший політик, ніж Стармер, і, згідно з опитуваннями, має значно вищу популярність. Прийом кандидатур стартує 9 липня і триватиме до 16 липня 2026 року.
Імовірно, зміна прем’єра не вплине на підтримку України з боку Великої Британії. За час повномасштабної війни країна вже змінила чотирьох прем’єрів, і кожен із них дотримувався курсу на підтримку України. У минулому Бернем критикував Трампа, називаючи американську політику «поляризованою» та «отруйною» під час передвиборчої кампанії в Мейкерфілді.
За останні 10 років у Британії змінилося вже п’ять прем’єрів, що свідчить про політичну нестабільність, яка переслідує Лондон після Brexit. На цьому тлі союзники Великої Британії уважно спостерігають, хто очолить уряд і чи буде збережено курс на активну роль у НАТО. Новому главі уряду доведеться працювати в умовах економічних труднощів, кризи вартості життя та зростання популярності правих популістських сил.
18 червня Бернем здобув переконливу перемогу на довиборах до Палати громад. Попри популярність у цьому окрузі популістської Партії реформ Найджела Фараджа, він переміг із великим відривом. Саме цей результат відкрив йому шлях до висунення кандидатури на керівництво партією.
Якщо жоден інший кандидат не здобуде підтримки достатньої кількості парламентарів, Бернем може отримати посаду без змагання. Опитування показують, що серед членів партії саме він є найпопулярнішим претендентом на лідерство. Нового лідера можуть обрати вже до середини липня або до вересня — залежно від кількості кандидатів.
Раніше Інформатор повідомляв про обставини, які призвели до відставки. Рішення про вихід з посади було ухвалене після низки внутрішньопартійних криз і тиску депутатів-лейбористів, які ще навесні вимагали визначити дату відходу. За даними опитування UGA, 70% британців хочуть перемоги України у війні — це найвищий показник серед країн Західної Європи.
Перед відставкою відбувалися таємні перемовини з Бернемом — про це раніше з посиланням на The Times писав Інформатор. Рішення було оголошено після того, як стали відомі результати довиборів в окрузі Мейкерфілд. Перемога Бернема відкрила йому шлях до висунення на посаду лідера лейбористів, а отже — і прем’єра.
