Лише за першу половину доби 29 червня Росія завдала ударів по щонайменше чотирьох цивільних цілях у трьох областях України. Загинули 11 людей, ще 39 дістали поранення. Водночас глава Кремля в черговому інтерв’ю зображував Росію стороною, яка діє «у відповідь». Військовий оглядач Олексій Копитько пояснив, що стоїть за такою риторикою.
У своєму Telegram-каналі він розглянув два виміри подій: хронологію ударів і кремлівську логіку їх виправдання. За його словами, Росія завдала ракетного удару по Дніпру — 5 людей загинули, 28 отримали поранення. У Запоріжжі удар припав по маршрутці — 3 загиблих і 6 поранених. На Харківщині FPV-дрон атакував легковий автомобіль на оптоволоконній трасі — 2 людей убито, серед них чоловік 87 років. КАБ влучив у Холодногірський район Харкова — 1 загиблий і 5 поранених, двоє у важкому стані. Окремо в Сумській області вже зафіксовано щонайменше 5 поранених, зокрема троє — після удару по АЗС у Глухові.
Оглядач нагадав, що тактика «віддзеркалення» є сталою частиною кремлівської пропаганди. Росіяни звинувачують Україну в тому, що самі чинять, а власні удари подають як «відповідь». У цьому випадку Путін стверджував, нібито Київ запропонував взаємно відмовитися від ударів углиб, і подавав це як хитру тактику України.
За логікою Копитька, насправді йдеться про приховану ініціативу Москви. Кремль хоче, щоб Україна припинила вражати НПЗ і оборонні заводи, не визнаючи цього відкрито перед власними громадянами.
Копитько наголосив на принциповій деталі: Росія почала вбивати цивільних в Україні задовго до того, як Київ отримав можливість дотягуватися до цілей у глибині Росії. Жодна українська атака не стала причиною обстрілів — вони тривали з перших днів повномасштабного вторгнення. Тому будь-які заяви про «відповідь» є маніпуляцією, а не фактом.
Оглядач також попередив, що з настанням спеки не можна виключати посилення ударів по системах життєзабезпечення міст. Партнери України, особливо напередодні саміту НАТО, мають бачити реальну картину й правильно її оцінювати. Путін не соромиться брехати, щоб уповільнити невигідні для Росії рішення і зобразити себе миротворцем. Копитько наполягає, що цього разу такий трюк не повинен спрацювати.
Кремлівська дезінформація не обмежується тезами про «удари у відповідь». Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) фіксують, що Путін систематично бреше про фронт і «неминучу перемогу» Росії. Вони пояснюють, що такі заяви насамперед спрямовані на внутрішню аудиторію. Їхня мета — утримати суспільну підтримку війни всередині країни, а не вплинути на реальний перебіг подій на полі бою.
Копитько вже звертав увагу на схожі прийоми Кремля й в інших епізодах. Аналіз прихованого візиту Лукашенка до Росії показав, що за лаштунками кремлівської риторики регулярно ховаються домовленості, не розраховані на публічне визнання. Це, на його думку, підтверджує загальну закономірність: відкриті заяви Москви та її справжні наміри існують у паралельних реальностях.
