Щоб уникнути прямої участі у війні Росії проти України, режиму Лукашенка не потрібна жодна зовнішня допомога — достатньо здорового глузду. Водночас у Єврокомісії вже зараз вважають Білорусь частиною російської агресії. Санкційний тиск на Мінськ триватиме доти, доки він сприяє військовій машині Москви.
Про це заявила речниця Єврокомісії Анітта Хіппер, відповідаючи на запитання про те, чи потребує Білорусь зовнішньої допомоги, щоб уникнути участі у війні на боці Росії, як повідомляє Укрінформ. Вона не стала робити жодних прогнозів щодо можливого прямого вступу Білорусі у війну.
Окремо Хіппер наголосила, що Білорусь уже є частиною агресії. За її словами, Росія поглиблює відносини з Лукашенком і таким чином втягує країну у війну. Також речниця нагадала про гібридні загрози, які режим Лукашенка спрямовує проти ЄС, зокрема про використання мігрантів як інструмент тиску. Саме тому, за її словами, Євросоюз застосовує цілеспрямовані заходи проти Мінська.
Хіппер також підкреслила, що ЄС продовжуватиме запроваджувати санкції проти Білорусі доти, доки та сприяє військовій агресії Росії. “Куди б не прийшла Росія, вона несе із собою руйнування”, — додала речниця.
Заява Єврокомісії пролунала на тлі активізації контактів Мінська з Москвою. 28 червня Лукашенко вирушив до країн Східної та Південно-Східної Азії, але поїздка почалася одразу після дводенних переговорів з Путіним у Росії. Уже наступного дня білоруський керівник зустрівся з головою КНР Сі Цзіньпіном.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що на території Білорусі вздовж кордону з Україною діяли ретранслятори для коригування російських ударів. Він дав Мінську тиждень на самостійний демонтаж. За словами Зеленського, з 22 червня ці ретранслятори припинили роботу.
Отже, питання ролі Білорусі у протистоянні залишається відкритим. Єврокомісія фіксує реальну співучасть режиму у підтримці Росії та чітко дає зрозуміти, що будь-яке поглиблення цієї участі матиме санкційні наслідки.
Головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський заявив, що армія формує нові бригади, і одним із ключових обґрунтувань є загроза нападу саме з білоруського напрямку. Це підтверджує, що Київ сприймає північний фланг як реальну зону ризику, а не лише теоретичний сценарій.
Американський Інститут вивчення війни фіксує, що Лукашенко намагається балансувати між збереженням підтримки Москви та уникненням прямого втягування Білорусі у бойові дії. Водночас на Мінськ послідовно тиснуть, щоб поглибити залучення країни до війни. Такий баланс є нестійким і залежить від рішень самого режиму.
