Криза у польсько-українських відносинах через УПА вийшла далеко за межі дипломатичного конфлікту й перетворилася на один із головних фронтів внутрішньої політики Польщі напередодні парламентських виборів. Як пише Politico, дедалі частіше цей конфлікт використовують як інструмент у внутрішній політиці обох сторін. У Польщі гострі суперечки вже можуть вплинути на парламентські вибори наступного року, а націоналістичний табір бачить у цьому шанс здобути перевагу над центристами, які виступають за ЄС.
Президент Польщі Карол Навроцький, який балотувався від правопопулістської партії “Право і справедливість” (ПіС), подавав себе як проамериканського кандидата, якого підтримував Трамп, на противагу Туску, що час від часу полемізував із президентом США у соцмережах. Водночас атаки Навроцького на Зеленського важко відокремити від внутрішньої боротьби в Польщі. Зеленський, який напередодні скандалу зустрічався з Туском, навіть прямо звинуватив польського президента у навмисному загостренні кризи. За його оцінкою, мета полягає в тому, щоб послабити прем’єра перед майбутніми парламентськими виборами.
ПіС критикує Туска та його уряд за “надмірну м’якість” щодо України, одночасно обіцяючи жорсткішу лінію стосовно Київа у разі повернення до влади наступного року. За оцінками польського видання Onet, Навроцький намагається “вбити двох зайців одним пострілом”: з одного боку, мобілізувати власний антиукраїнський електорат, а з іншого — вдарити по прем’єру, який підтримує добрі відносини із Зеленським.
Тим часом уряд Туска намагається зменшити напругу. “Якщо ми сваримось через минуле, хтось інший виграє майбутнє”, — заявив Туск, застерігаючи не давати Путіну “привід для радості” критикою Зеленського. У Кремлі уважно стежать за подіями. Польський заступник прем’єра й міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш раніше зазначав, що “Росія радіє” щоразу, коли Навроцький ставить палиці в колеса польсько-українській співпраці.
Загострення конфлікту позначилося і на Конференції з відновлення України в Гданську 25-26 червня. Зеленський проігнорував захід, який мав підкреслити роль Польщі як ключового союзника Київа. Конференція була покликана мобілізувати західні кошти на відбудову країни, яку Росія продовжує бомбардувати. Туск підготував близько 200 польсько-українських бізнес-угод для підписання.
Польща залишається ключовим логістичним хабом для України, через який проходить значна частина гуманітарної, військової та торговельної логістики. Попри окремі суперечки, економіки двох країн радше доповнюють одна одну, ніж конкурують. Водночас антиукраїнські настрої у польській публічній дискусії посилюються, і правим партіям вигідно їх підтримувати.
Ставка ПіС на Чарнека як кандидата у прем’єри дає підстави очікувати, що в наступній виборчій кампанії партія посилить критику України. Її мета — відібрати голоси у більш відверто антиукраїнських конкурентів. Польсько-український розрив залишається одним із найстаріших стратегічних прагнень Москви, і польський президент практично задарма передає його Кремлю.
