Росія вже втратила два ключові мости на маршруті від Ростова до Криму, причому обидва були новими або щойно відремонтованими. Через систематичні удари по переправах у районі Новоазовська та Маріуполя логістика окупаційних сил входить у фазу критичного звуження. Замість швидкого перекидання резервів доводиться робити об’їзди на 50-80 кілометрів і втрачати кілька годин у дорозі. Якщо найближчим часом буде ліквідовано ще кілька менш захищених мостів, Росія на півдні позбудеться всіх резервних маршрутів.
Карту вразливостей у своєму Telegram-каналі оприлюднив керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко. Азовське транспортне кільце є одним із головних логістичних проєктів Росії на окупованих територіях. Його основне завдання — забезпечення швидкої воєнної логістики між Ростовською областю РФ, окупованими районами Донеччини, Запорізької області та Кримом. Генеральний штаб ЗСУ підтвердив ураження автомобільного мосту в районі Новоазовська та зазначив, що противник використовує такі об’єкти для перекидання особового складу, озброєння, боєприпасів і матеріально-технічних засобів.
В аналізі виокремлено кілька напрямків. Біля Новоазовська через річку Грузький Єланчик залишаються ще два невеликі мости, і один із них зараз використовується для об’їзду. У ніч на 15 червня поблизу окупованого Маріуполя було уражено російський військовий транспорт на мосту через річку Грузький Єланчик у Новоазовську. Після цього рух трасою Маріуполь – Новоазовськ частково обмежили. Якщо цих переправ не стане, дістатися до Маріуполя і далі можна буде лише через крюк понад 50-80 км, а з огляду на стан доріг це означатиме щонайменше півтори-дві години додаткового часу.
У Маріуполі окремою проблемою лишається так званий “Пост-міст”, який руйнується сам по собі. У разі удару по ньому між Кальміуським і Лівобережним районами залишиться лише один великий міст, тоді як “Горбатий міст” не підходить для вантажівок. На північ від Маріуполя розташований міст у Кременівці на донецькому напрямку. Його ліквідація зірве рух через с. Кальчик, де також є два залізничні мости, і додасть щонайменше 30 км та до години руху. Окремо виділяється міст у с. Перемога на південний захід від Кременівки: його втрата повністю перекриє напрям Донецьк – Волноваха – Нікольське – Розівка або Мангуш. Ще один вразливий вузол — новий міст поблизу Дем’янівки, підірваний у 2022 році та відновлений Росією.
Як зазначив керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко, будь-яка армія залишається ефективною доти, доки на передову без перебоїв надходять боєприпаси, паливо, продовольство та підкріплення. Саме тому в останні місяці українські сили дедалі частіше завдають ударів не по окопах і укріпленнях, а по дорогах, мостах, залізничних вузлах, складах і вантажівках у російському тилу. Навесні 2026 року ці удари переросли в окрему кампанію, яку в Міністерстві оборони України назвали “Логістичним локдауном”.
Системні удари по автомобільних і залізничних артеріях на окупованих територіях відчутно ускладнили логістику російської армії, однак повністю паралізувати транспорт поки не вдалося, бо окупанти вже змінили маршрути. Командувач Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді повідомив, що заборона руху військових вантажів почала діяти 7 червня після встановлення українськими дронами фактичного вогневого контролю над маршрутом. За його словами, лише за два тижні трафік на трасі знизився на 71%.
Для окупаційних сил ситуація поступово перетворюється на логістичне звуження коридорів. Удари по мостах і переправах не лише ускладнюють пересування, а й роблять цілі напрямки залежними від 1-2 критичних артерій. Навіть локальні ураження змушують техніку та вантажі йти в об’їзд на десятки кілометрів і втрачати час. Частина маршрутів стає фактично нестабільною або умовно непридатною для важких колон.
У стратегічному вимірі для окупантів це означає, що замість швидкого перекидання сил і постачання логістика стає повільною, прогнозованою та прив’язаною до обмеженої кількості вузлів. Подальші ураження інфраструктури створюватимуть не лінійний ефект, а ефект доміно. Отже, окупаційні сили дедалі більше спиратимуться на кілька “коридорів виживання”, а південна логістика ставатиме менш гнучкою та вразливішою до зривів. Як зазначив експерт Павло Лакійчук, логістика не знищена, але перебуває при смерті на півдні.
Після удару по Чонгарському мосту росіяни збудували понтонну переправу, однак вона не розв’язує проблему масштабних перевезень. Станом на кінець травня у Криму не працює на повну потужність незаконний “кримський міст” окупантів, пішла на дно поромна переправа, а залізниця досі не добудована. Раніше на informator.ua повідомляли, що удари по мостах на Генічеськ і Арабатську стрілку ще наприкінці травня поставили російську логістику на межу “транспортного колапсу”.
Від 21 червня поромні перевезення через Керченську переправу тимчасово не здійснюються, а вантажівкам заборонили рух Кримським мостом. У результаті саме міст став головною артерією постачання пального, боєприпасів і техніки. Логістика через “сухопутний коридор” почала руйнуватися, а бензовози годинами стоять у чергах на в’їзді до Криму через тотальні перевірки. Раніше голова Меджлісу Рефат Чубаров докладно пояснював, що логістика стала ахіллесовою п’ятою окупантів у Криму: без стабільного постачання Крим із плацдарму перетворюється на тягар для самої Росії.
