Росія оголосила про готовність провести в Костянтинівці “гуманітарну акцію” та передати тіла загиблих українських військових. Для цього вона висунула умову про припинення обстрілів міста, однак реалізація такого сценарію наразі залишається невизначеною.
Як зазначає військовий із позивним Мучной, обстановка довкола Костянтинівки залишається вкрай складною і розвивається не на користь Сил оборони. Шлях через Олексієво-Дружківку щільно перекритий FPV-дронами противника. Одночасно посилюється тиск на Олександрівському та Добропільському напрямках.
Про готовність передати тіла загиблих українських військовослужбовців у Костянтинівці 4 липня повідомила пресслужба Міноборони РФ. Російська сторона також запропонувала тимчасово припинити обстріли міста 6 липня у визначений проміжок часу та знову заявила про нібито повний контроль над ним. Йшлося про зупинення обстрілів 6 липня з 12:00 до 18:00 за московським часом. Відповідь Кремль вимагав надати до 12:00 неділі, 5 липня.
Начальник безпілотних систем 40-ї окремої бригади морської піхоти Олександр Анікольчук наголосив, що така пропозиція містить очевидні ризики. Заява Москви пролунала на тлі інформаційної кампанії про нібито захоплення Костянтинівки. Напередодні Путін заявив, що армія РФ нібито взяла місто під контроль, однак українська сторона це спростувала.
Речник Генерального штабу ЗСУ майор Андрій Ковальов підтвердив, що, за даними автоматизованих систем управління, українські військові й надалі утримують місто. Бійці Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України “Лють” у відеозверненні до росіян також заявили, що Костянтинівка перебуває під контролем ЗСУ, а кремлівські слова про захоплення міста назвали брехнею.
Окрім подій безпосередньо в Костянтинівці, ворог наростив тиск і на сусідніх ділянках фронту. На Олександрівському напрямку під вогневий контроль противника потрапила логістична дорога з Великомихайлівки в північному напрямку. Це істотно ускладнює доставку особового складу та боєкомплекту. На цій ділянці зафіксовано активну роботу підрозділів “Рубікон”.
На відміну від загальновійськових частин, “Рубікон” не лише виявляє піхоту на передній лінії, а й блокує позиційні райони та заходить у них засобами розвідки, оснащеними краще за інші структурні підрозділи російських військ. Основною зброєю цього підрозділу стали FPV-дрони на оптоволокні, які повністю захищені від засобів радіоелектронної боротьби. Сигнал у них передається тонким оптичним кабелем, що розмотується під час польоту, а дальність дії становить 15-20 км.
На Добропільському напрямку противник завдає авіаційних ударів по південних підступах до міста, зокрема в районі Лисьої Балки, а ствольна артилерія обстрілює Світле. Попри інтенсивний вогневий вплив, змін на лінії бойового зіткнення поки не зафіксовано: обидві сторони утримують свої позиції.
Бої за Костянтинівку мають критичне значення в битві за Донеччину. Місто є головним логістичним вузлом українських сил і ключовою точкою оборони всієї Краматорської агломерації. Його захоплення відкрило б росіянам прямий шлях до Дружківки та Краматорська.
Додатково ситуацію ускладнює те, що Костянтинівка розташована в низині, а це географічно невигідно для оборони. Ворог використовує цю особливість, утримуючи під вогнем ключові дороги та заважаючи підвезенню підкріплень. В ISW визнали, що в останні тижні російські війська змогли досягти певних тактичних успіхів у Костянтинівці.
Щодо “гуманітарної ініціативи” з передачі тіл, то подібні заяви Москва часто використовує як інструмент інформаційної війни. Вони можуть бути спрямовані не лише на повернення тіл, а й на створення паузи для перегрупування сил. Заяви про “успіхи” є частиною інформаційно-психологічної кампанії, покликаної переконати Захід у нібито здатності російської армії швидко наступати вздовж усієї лінії фронту.
Трасу Слов’янськ-Костянтинівка противник намагається перерізати не вперше, адже це позбавило б ЗСУ основного логістичного коридору на цьому напрямку. Уперше ворога фіксували в місті ще у жовтні 2025 року, а масова інфільтрація відбулася вже навесні 2026-го. На півдні Костянтинівки українські підрозділи втратили підконтрольні позиції, а найважчі бої нині точаться в центрі та на заході міста.
За даними 19-го армійського корпусу ЗСУ, від початку боїв безпосередньо в місті ліквідовано понад 700 окупантів із тих інфільтраційних груп, які намагалися просочуватися в житлові квартали та руїни. Начальник комунікацій 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ Володимир Полевий повідомив, що ворог і далі не полишає спроб прорватися до Добропілля та вийти на трасу Добропілля – Краматорськ.
Станом на березень 2026 року з Добропілля виїхали 97% мешканців. Із майже 30-тисячного міста там залишилося менше тисячі людей.
