Російська нафта Urals різко подешевшала до рівнів, які були до війни на Близькому Сході. Це стало новим ударом по фінансах Кремля, виснажених вторгненням в Україну. Раніше доходи Москви від нафтового сектора вже скорочувалися через удари по нафтопереробній інфраструктурі РФ, а тепер ситуацію погіршило ще й різке зниження світових котирувань. Вигода, яку Росія отримала на тлі закриття Ормузької протоки та послаблення санкцій США, фактично зникла за кілька тижнів після тимчасової угоди між Вашингтоном і Тегераном.
За даними Argus Media, у перші три дні липня середня ціна Urals у західних портах Росії становила $41,66 за барель. Про це пише Bloomberg. Це більш ніж удвічі нижче за квітневий максимум, зафіксований під час найбільшого потрясіння на нафтовому ринку, коли блокування Ормузької протоки обмежило постачання з Перської затоки, а тимчасові винятки з санкцій США підштовхнули попит на російську нафту. Саме на дані Argus Media спирається Міністерство фінансів РФ для розрахунку податкових надходжень від нафти.
Починаючи з березня, середня щомісячна ціна Urals перевищувала закладений у бюджеті РФ на 2026 рік рівень у $59 за барель. У червні вона досягла $60,92 після того, як Вашингтон і Тегеран уклали тимчасову угоду про відновлення судноплавства через Ормузьку протоку, що активізувало транзит нафти з Перської затоки. Завдяки цьому Росія, яка покриває близько п’ятої частини держбюджету за рахунок нафти та газу, вперше майже за рік змогла відновити поповнення Фонду національного добробуту та відкласти скорочення непершочергових витрат.
Водночас нинішня вартість Urals не включає транспортних витрат. У п’ятницю дисконт до світового еталона Dated Brent збільшився до $27,35 за барель. Після доставки нафти до Індії цей розрив зменшується до $8,55 за барель, однак хто саме отримує вигоду від цієї різниці, залишається незрозумілим. Тимчасовий виняток із санкцій США, який дозволяв закупівлю російської нафти, завершився 17 червня, і рішення про його продовження так і не було ухвалене.
Через те, що нафтові податки в Росії нараховуються із затримкою, серпень стане для бюджету агресора місяцем реального удару: саме тоді позначиться липневе зниження цін. Раніше Мінфін РФ заявляв, що з 7 липня по 6 серпня купить валюту та золото на 123,2 млрд рублів у межах бюджетного правила, яке передбачає спрямування надлишкових нафтогазових доходів до Фонду національного добробуту. Однак якщо ціни залишатимуться нижчими за бюджетний орієнтир, Кремлю доведеться не поповнювати фонд, а вилучати з нього кошти.
Додатковий тиск створює і те, що дефіцит бюджету Росії вже перевищив річний план. За перші п’ять місяців він зріс до 6 трильйонів рублів ($77 млрд), або 2,6% ВВП, що приблизно на 60% більше за цільовий показник на весь 2026 рік. Раніше стрибок нафтових цін, спричинений близькосхідною кризою, дав Москві короткочасний перепочинок, але тепер цей ефект зник. Якщо вартість нафти надовго залишиться нижчою за бюджетний поріг, Кремлю буде важче стримувати зростання дефіциту на тлі високих витрат на війну проти України.
Після блокування Ормузської протоки, яке порушило глобальні постачання енергоносіїв, Росія отримала вигоду і від високих цін, і від тимчасового послаблення санкцій США. У квітні Urals подорожчала майже до $116 за барель, що було вдвічі вище за бюджетний орієнтир. Однак після укладення угоди між Вашингтоном і Тегераном країни Близького Сходу почали збільшувати експорт нафти, а ціни поступово повернулися до довоєнного рівня.
На ринку також стрімко зростають іранські поставки, частина яких прямо замінює сорт Urals. Через це різко скорочуються обсяги російської сирої нафти на танкерах, що прямують до Китаю та Індії. Період вигоди для російських нафтових компаній завершився, а Мінфін РФ так і не встиг поліпшити стан бюджету.
Із початку 2026 року Українські Сили оборони 194 рази уразили нафтопереробні заводи РФ, спричинивши найгіршу паливну кризу в країні-агресорі за десятиліття. Удари по НПЗ та експортній інфраструктурі зменшують ці надходження та ускладнюють постачання пального для армії агресора. Через це Москва змушена різко нарощувати експорт сирої нафти, яку просто ніде переробляти, і це додатково тисне на ціну вниз.
До повномасштабного вторгнення Urals продавалася з невеликим дисконтом до Brent — $1-3 за барель — і переважно постачалася на європейські НПЗ. Після вторгнення та введення обмежень, зокрема ембарго ЄС на морські поставки і цінової стелі G7 у $60 за барель з грудня 2022, дисконт різко зріс. Росія переорієнтувала експорт на Індію, Китай і Туреччину, створивши “тіньовий флот” танкерів. Тепер повернення іранської нафти на ці самі ринки позбавляє Москву і цієї конкурентної переваги.
