Прийомний правнук Леоніда Брежнєва Антон Мілаєв опинився в українському полоні та розповів, чому вирішив воювати проти України. 45-річний чоловік підписав контракт з армією РФ восени 2025 року, щоб погасити борг у мільйон рублів. Уже за кілька місяців на Херсонщині він здався українським Силам оборони.
Відеоінтерв’ю з Мілаєвим 6 липня опублікував проєкт “Хочу жити”, за допомогою якого влада України заохочує російських військових здаватися в полон. Ще у червні Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими підтвердив, що полонений є правнуком відомого радянського лідера. 45-річний Мілаєв є рідним онуком радянського артиста цирку Євгенія Мілаєва, який був першим чоловіком Галини Брежнєвої, доньки радянського генсека.
Антон Мілаєв 19 років прожив у США, мешкав у Нью-Йорку та працював різноробочим. Грін-карту він не отримав, тому вирішив повернутися до Росії. За його словами, він утомився від “роботи на масонів” і сумував за батьківщиною.
Після повернення до Росії він накопичив борги на один мільйон рублів. Саме гроші стали головною причиною його рішення піти на війну. У 2025 році Мілаєв підписав контракт із Міноборони РФ і отримав одноразову виплату 1,4 мільйона рублів. Він сподівався служити водієм у тилу, однак після тритижневої підготовки в Пісках на окупованій Луганщині його направили до 1-го штурмового батальйону 98-ї дивізії повітряно-десантних військ.
Згодом підрозділ перекинули до Херсонської області з наказом форсувати Дніпро. Цю операцію Мілаєв назвав “м’ясорубкою” і заявив, що там “вижити практично неможливо”. У його групі було восьмеро людей, з яких вижили четверо. Сам він вийшов до річки, здався українському безпілотнику і потрапив у полон до 34-ї бригади морської піхоти ЗСУ.
В інтерв’ю Мілаєв зізнався, що перебував під впливом російської пропаганди й справді їхав до України, щоб “побачити нацистів”. Однак реальність на фронті швидко зруйнувала ці уявлення. За його словами, він зрозумів, що це брехня.
Умови в українському полоні Мілаєв описав як “шикарні” і такі, що відповідають усім вимогам міжнародного права. Повертатися до Росії в межах обміну полоненими він не хоче, бо боїться, що його знову відправлять на фронт або розстріляють за здачу в полон.
Деякі полонені росіяни не хочуть повертатися додому, відмовляються від обмінів і прагнуть залишитися в Україні. Інші, навпаки, хочуть потрапити до списків на обмін. Водночас Україна готова відпускати не всіх: тих, хто скоїв тяжкі злочини проти цивільних, майже ніколи не обмінюють. Мілаєв до цієї категорії не належить, однак сам каже, що найбільше боїться повернення до Росії.
Із захопленими російськими військовими в українських установах проводять освітню роботу: їх навчають української історії, вони співають гімн і вшановують загиблих бійців ЗСУ. Так українці намагаються знімати шар кремлівської пропаганди. Історія Мілаєва стала наочним прикладом того, як ця пропаганда розсипалася вже після першого бою.
