З 1 липня Державна служба з питань праці почне контролювати виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Таку постанову затвердив Кабінет Міністрів. Роботодавці, які не дотримуються квот, підлягатимуть перевіркам Держпраці. Адвокатка АО “EvrikaLaw” Ольга Брус пояснила Інформатору, як уникнути штрафів і що робити зі звітуванням щодо таких працівників.
Працевлаштування осіб з інвалідністю й надалі залишається одним із ключових соціальних обов’язків бізнесу. Водночас роз’яснення Інспекції з питань праці та зайнятості й органів ДПС у 2026 році свідчать про жорсткий фіскальний підхід держави. З юридичного погляду роботодавці опинилися в умовах, коли обов’язок сплачувати кошти є безумовним, але порядок звітування досі не врегульований.
Одна з головних колізій полягає в позиції ДПС: навіть якщо затвердженої форми звітності немає, це не звільняє від необхідності самостійно розрахувати та сплатити внесок.
Сам порядок розрахунку чітко визначений законом, тому математична частина не викликає труднощів. Проблема виникає саме на бюрократичному рівні. Держава вимагає звітувати, але офіційний бланк звіту досі не затверджений. При цьому Податкова служба технічно не може прийняти від підприємства розрахунок у довільній формі, зокрема звичайним листом, оскільки її системи працюють лише зі стандартизованими електронними документами.
Через цю колізію ДПС наполягає насамперед на сплаті коштів на казначейський рахунок. У підсумку бізнес має здійснити платіж, не маючи інструменту для офіційного декларування своїх розрахунків державі. Щоб убезпечити себе під час можливої майбутньої податкової перевірки, підприємству варто заздалегідь оформити внутрішню бухгалтерську довідку. У ній потрібно покроково зафіксувати кількість працівників у штаті та середню зарплату, аби потім можна було наочно підтвердити інспектору, на підставі яких даних до бюджету була перерахована саме така сума.
Законодавство 2026 року чітко визначає базу нарахування. Норматив залишається стандартним і становить 4% від середньооблікової кількості штатних працівників.
Розрахунок штрафного внеску за кожне незайняте місце здійснюється на основі середньомісячної заробітної плати. Із неї виключаються лікарняні, декретні та виплати за договорами цивільно-правового характеру. Від цієї бази беруть 40% за кожен місяць кварталу, а далі результат множать на кількість незаповнених квотних місць.
У прикладі, який навела Інспекція, за середньої зарплати 20 000 грн базова сума за квартал становитиме 24 000 грн. Водночас зберігається важлива пільга на час дії воєнного стану — внесок зменшується на 50%, тобто до 12 000 грн. Це відчутно послаблює фінансовий тиск, але не скасовує його повністю.
За ігнорування квоти держава передбачила жорстку систему санкцій. Якщо внесок не сплачено або в розрахунках допущено помилки, починає діяти каскадний механізм покарань.
Закон встановлює штраф у розмірі 7% від несплаченої суми боргу. Якщо перевіряючі виявлять заниження, штраф може зрости до 50% від донарахованого внеску. Окремо нараховується пеня за кожен день прострочення платежу, а також застосовується штраф за неподання або несвоєчасне подання звітності.
З огляду на такі наслідки для бізнесу дешевше або виконати норматив, або добровільно сплатити самостійно розрахований внесок, ніж сперечатися з податковою без належної документальної бази.
Законодавство 2026 року залишає роботодавцям цілком законні способи полегшити виконання квоти. Грамотний кадровий облік дає змогу суттєво оптимізувати цей процес.
Працевлаштування особи з інвалідністю І групи, а за певних умов і ІІ групи, зараховується як виконання нормативу одразу на два робочих місця. Це є вагомим стимулом для інклюзії людей із важчими формами інвалідності.
Працівники, яких оформлено на неповний робочий день, враховуються до нормативу на загальних підставах. Головна умова — їхня фактична зарплата має бути вищою за встановлену державою мінімальну.
Особи, які працюють за сумісництвом, незалежно від того, чи це внутрішнє, чи зовнішнє сумісництво, до квоти не включаються. Працівник з інвалідністю повинен бути оформлений виключно за основним місцем роботи.
“У 2026 році адміністрування працевлаштування осіб з інвалідністю вимагає від бізнесу ювелірної точності. Відсутність затверджених бланків не є підставою для звільнення від сплати. Роботодавцям необхідно терміново провести аудит кадрового складу, перевірити правильність розрахунку середньооблікової кількості працівників та неухильно дотримуватися строків (40 днів на звітування та 10 днів на сплату після завершення кварталу), щоб уникнути руйнівних фінансових наслідків”, — підсумовує адвокатка Ольга Брус.
