Упродовж першого тижня липня Україна завдала понад 240 підтверджених ударів по російських логістичних машинах, і цей темп далі зростає. У Криму вже відчувається паливна криза: бензовози годинами стоять у чергах, а окупаційна влада запровадила нормування пального. Наведені показники свідчать про посилення кампанії: у середньому йдеться про 34 удари на добу проти 20 у червні. Це вказує на зміну стратегії, яка спрямована по найбільш уразливих ланках російського тилу.
Такі дані оприлюднив OSINT-дослідник Клеман Молен, про що йдеться в аналізі у соціальній мережі X. Серед зафіксованих ударів він виокремлює близько 80, які могли бути атаками саме на бензовози. Разом із нещодавньою серією ударів по танкерах це, за словами Молена, створює величезний тиск на всю систему паливного постачання російської армії.
Окрему увагу дослідник звертає на посилення ударів у районі Чаплинки на Херсонщині. Саме цим об’їзним маршрутом росіяни змушені користуватися після пошкодження мостів біля Чонгара та Геніческа. Через такі об’їзди техніка і вантажі проходять довший шлях, що збільшує витрати часу та ресурсів. Після ударів 7 і 9 червня рух Чонгарським мостом повністю перекрито: старий автомобільний міст непридатний для використання, а залізничний має обмежену пропускну спроможність через попередні пошкодження.
Ще одним ключовим вузлом Молен називає дороги навколо окупованого Донецька. Удари фіксують на всіх трасах, які ведуть до цього стратегічно важливого міста. Таким чином Україна ускладнює Росії перекидання військових вантажів туди, де вони найбільше потрібні. Через удари по НПЗ у росіян виник дефіцит пального, а удари по логістиці не дають бензовозам вчасно діставатися пунктів призначення.
Головною відмінністю нинішньої кампанії від попередніх стало масове застосування ударних дронів середньої дальності. Вони займають проміжне місце між FPV-дронами ближньої дії та Deep Strike-дронами. Саме ці безпілотники стали основним інструментом ураження вантажного транспорту на глибині 150-200 км від лінії фронту.
Кампанія «логістичної блокади» перетворилася на цілеспрямовану та скоординовану спробу перекрити російські ланцюги постачання і доставки палива. У відповідь Росія намагається адаптуватися, розосереджуючи перевезення та маскуючи бензовози під цивільні вантажівки. Втім, такі дії виглядають радше реактивною адаптацією, а не системним розв’язанням проблеми.
Україна продовжує кампанію ударів по російській логістиці, тоді як Росія шукає способи протидії. Серед методів захисту — приховування вантажів у цивільному транспорті та складні засоби радіоелектронної боротьби для блокування управління безпілотниками. Командир 422-го окремого полку СБС майор Микола Колесник розповів, що іноді росіяни маскують бензин під воду, і навіть «підірвані» цистерни з водою горять, бо всередині пальне.
Наслідки ударів по логістиці проявляються поступово, у міру виснаження запасів. Станом на початок червня вони ще не мали суттєвого впливу безпосередньо на полі бою. Проте якщо росіяни не знайдуть дієвого способу протидії, ефект може проявитися ближче до початку осені і відкрити для України певне «вікно можливостей».
Атаки по російських НПЗ еволюціонували від ударів виключно по нафтовій інфраструктурі до ширшої стратегії послаблення енергетичної, логістичної та промислової систем Росії. 1 липня стало відомо, що Росія розпочала імпорт бензину морем з Індії. Генштаб ЗСУ повідомив, що через системні удари виведено з ладу майже 43% від загальної проєктної потужності нафтопереробки РФ.
Паливна криза вже помітна і в самій Росії: обмеження на продаж пального, дефіцит або закриття АЗС фіксують щонайменше у 11 регіонах. Із 1 червня Росія запровадила тимчасову заборону на експорт авіаційного пального, а також повну заборону на вивезення бензину і часткову — дизелю. Це свідчить про системну кризу в паливній галузі країни-агресора.
Наприкінці травня дефіцит пального почали фіксувати і на окупованому півострові після того, як українські безпілотники регулярно почали завдавати ударів по бензовозах на трасі Р-280 «Новоросія». Ще однією причиною кризи стали удари по нафтопереробній інфраструктурі: з січня по травень 2026 року російські нафтопереробні заводи зазнали 38 атак, з яких 16 припали лише на травень.
Систематичні удари Сил оборони по російській нафтовій інфраструктурі та логістиці істотно посилилися з березня 2026 року. Вони вже позначилися на доходах Росії від експорту енергоносіїв і спричинили дефіцит пального як у низці російських регіонів, так і на тимчасово окупованих територіях. Транспортний колапс додатково поглиблює скорочення залізничного сполучення з півостровом — ізоляція Криму посилюється з кожним новим ударом по логістичній та енергетичній інфраструктурі.
