Броварський міськрайонний суд Київської області частково задовольнив позов Акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” до клієнтки. Суд постановив стягнути лише заборгованість за тілом кредиту, а в частині нарахованих відсотків відмовив. Рішення у справі 2 квітня 2026 року ухвалив суддя В.О. Василишин. Провадження тривало з 2021 до 2026 року, тобто понад чотири роки.
Згідно з матеріалами справи № 361/5232/21, у червні 2021 року АТ “КБ “ПриватБанк” звернувся до суду з вимогою стягнути з клієнтки заборгованість за кредитним договором від 15 червня 2012 року на загальну суму 56 295 грн 20 коп., про що зазначено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Кредитні правовідносини між банком і клієнткою виникли після підписання 15 червня 2012 року анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Після цього банк відкрив картковий рахунок і видав кредитну картку. Банківська виписка підтвердила, що з березня 2017 до квітня 2021 року клієнтка користувалася кредитними коштами, зокрема знімала готівку та поповнювала картку. Станом на 12 травня 2021 року заборгованість залишалася непогашеною.
Розглянувши справу, суддя В.О. Василишин дійшов висновку, що підстави для стягнення тіла кредиту є, однак вимоги про стягнення відсотків не підлягають задоволенню. Суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Відповідно до неї, підписана анкета-заява про приєднання до умов банку не може бути підставою для стягнення відсотків, якщо в самій заяві не визначено розмір процентної ставки. У заяві позичальниці від 15 червня 2012 року така ставка відсутня.
Суд також зазначив, що в матеріалах справи немає доказів ознайомлення клієнтки з конкретними Витягами з Тарифів та Умов, на які посилався ПриватБанк. Окремо вказано, що роздруківка з сайту банку не є належним доказом, оскільки цей ресурс повністю контролюється однією зі сторін, а розміщені на ньому умови неодноразово змінювалися. Крім того, суд звернув увагу, що пересічний споживач банківських послуг без фахової підготовки не може належним чином ознайомитися з об’ємним документом під назвою Умови та Правила надання банківських послуг. З цієї причини суд дійшов висновку, що ПриватБанк не виконав вимог частини другої статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.
Розгляд справи розтягнувся більш як на чотири роки, зокрема через кадрові зміни у складі суду. Провадження було відкрито у липні 2021 року. У вересні 2022 року клієнтка подала заперечення щодо розрахунку заборгованості, наданого ПриватБанком. Рішенням Вищої ради правосуддя від 1 липня 2025 року № 1380/15-25 суддю, який спочатку розглядав справу, звільнили у відставку. Після повторного автоматизованого розподілу від 5 серпня 2025 року головуючим визначили суддю Василишина В.О. Ухвалою від 23 вересня 2025 року справу прийняли до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін. На підсумковому засіданні клієнтка не була присутня, а її позицію врахували за раніше поданими запереченнями. Представник банку Андрійченко В.М. підтримав позов у повному обсязі.
Подібні спори, у яких ПриватБанк домагається стягнення лише тіла кредиту, є поширеними в українських судах. До типової категорії належать справи, де клієнт не визнає борг за кредитом, а суди відмовляють у стягненні відсотків через відсутність підпису позичальника на витягах із тарифів банку. Основною правовою підставою в таких випадках є постанова Великої Палати Верховного Суду 2019 року, відповідно до якої умови, розміщені на сайті ПриватБанку, неодноразово змінювалися, тому банк міг додати до позову витяги у будь-якій зручній для себе редакції.
Водночас суди задовольняють вимоги про стягнення тіла кредиту навіть тоді, коли клієнт заперечує сам факт боргу. Якщо банківські виписки підтверджують фактичне користування коштами, суди стягують саме ту суму, яку позичальник реально отримав. Такий підхід застосували і в цій справі Броварського суду: отримання та використання кредитних коштів підтверджені виписками, тому відповідальність обмежили сумою фактично використаних коштів.
