Криптовалюти стали важливим інструментом світової політики, і нині це вже не лише питання фінансів. Анонімність транзакцій і швидкість переказів роблять крипту зручною як для фінансування передвиборчих кампаній, так і для особистого збагачення чиновників. Міжнародні експерти пояснюють, чому між криптоіндустрією та правим флангом сформувався природний союз і чому він, імовірно, лише зміцнюватиметься.
Цифрові активи вже стали невід’ємною частиною світової економіки, тому уряди змушені створювати правові рамки для їхнього обігу. Ще п’ять років тому Дональд Трамп називав криптовалюти “катастрофою” і “шахрайством”. Проте, повернувшись до влади, він пом’якшив регулювання у цій сфері та особисто заробив на цьому, пише Deutsche Welle. Згідно з його декларацією, лише за 2025 рік родина президента отримала від операцій із цифровими активами щонайменше 1,4 млрд доларів.
На думку Локхарт, цей тренд посилюватиметься в міру того, як криптоіндустрія дедалі глибше інтегруватиметься в традиційну фінансову систему, а держави ухвалюватимуть закони для регулювання її діяльності. Такої самої позиції дотримується Едоардо Беретта, професор макроекономіки швейцарського університету USI. Він зазначає, що падіння котирувань основних криптовалют із жовтня 2025 року більш ніж удвічі лише зменшило інформаційний шум, але не послабило інтересу до цифрових активів як інструменту впливу.
Анонімність і швидкість — дві ключові характеристики криптовалют, які значно ускладнюють відстеження спонсорських внесків і платежів на адресу політиків порівняно з класичними банківськими переказами. За словами Локхарт, це помітно полегшує завдання тим, хто прагне таємно вплинути на результати виборів в інших країнах. “Блокчейн фіксує сам факт транзакції, але далеко не завжди можна визначити реальну особу власника гаманця або первісне джерело грошей”, — пояснює вона. Перш ніж дійти до кінцевого одержувача, кошти можуть пройти через десятки гаманців і бірж у різних юрисдикціях.
Трамп — не єдиний приклад зближення криптоіндустрії з правими популістами. Лідер британської партії Reform UK Найджел Фарадж зазнав жорсткої критики після того, як стало відомо, що британський криптомільярдер Крістофер Харборн “подарував” йому крипти на 5 млн фунтів. У Чехії міністр юстиції Павел Блажек у 2025 році пішов у відставку після скандалу: його відомство прийняло велике пожертвування у крипті від засудженого наркоторговця. В Аргентині президент Хав’єр Мілей зіткнувся з обвинуваченнями в корупції через участь у просуванні криптовалютного проєкту $LIBRA.
Локхарт пояснює логіку такого союзу тим, що праві політики традиційно дотримуються лібертаріанських позицій, виступаючи за децентралізацію та дерегулювання. Відповідно, криптоіндустрія розраховує, що саме вони запропонують їй м’якші правила гри. Особливо виразно ця тенденція проявляється у США. Водночас, як зауважує Беретта, кожна країна самостійно визначає правила: якщо закон дозволяє держслужбовцю заробляти на стороні, змінити ситуацію неможливо доти, доки не зміниться саме законодавство.
Окреме занепокоєння у фахівців викликають можливості крипти для фінансування радикальних сил. Однозначно стверджувати, що цифрові активи використовують переважно праві, не можна. Проте криптобізнес справді прагне заручитися підтримкою саме правого флангу, наголошує Локхарт. У контексті геополітики в іноземному втручанні у вибори через криптовалюти регулярно звинувачують Росію. Одним із прикладів є зареєстрована в Киргизстані криптоплатформа A7, яка потрапила до санкційного списку ЄС через спробу вплинути на вибори в Молдові.
Президент США Дональд Трамп заробив понад 600 млн доларів на власному мем-коїні — цифрових монетах, які запускають заради хайпу. Ще близько 600 млн доларів принесла платформа World Liberty Financial, яку Трамп заснував разом із синами та бізнес-партнером Стівеном Уіткоффом. Водночас дрібні інвестори, які вклалися у проєкт, зазнали значних фінансових втрат.
Паралельно криптобіржі дедалі частіше стають об’єктами судових позовів у різних країнах. Майже 1 700 британців подали позов проти Binance на 150 млн фунтів стерлінгів, що свідчить про зростання вимог до прозорості та відповідальності платформ. Саме тому уряди змушені прискорювати розробку регуляторних рамок, а криптоіндустрія, своєю чергою, посилює тиск на законодавців, щоб ті ухвалювали вигідні для неї правила.
