Відставка Юлії Свириденко виглядає цілком логічною. За задумом попередніх режисерів з Банкової, вона мала очолити уряд економічного популізму, який мав підвищити рейтинг влади. Її кандидатуру обрали не через видатні заслуги. Річ у тім, що Єрмак брав її у свої нескінченні поїздки до США, де вона виконувала функції перекладачки. Так вона стала своєю людиною, а свою людину, як відомо, не шкода призначити на хороше місце.
На посаді очільниці Кабміну Свириденко запам’яталася передусім невиправданими обіцянками і нестримним популізмом. Її призначення ще можна було б пояснити, якби воно відбулося напередодні виборів. Однак до виборів ще далеко.
Голова уряду має мати чітке бачення розвитку економіки, відстоювати його, вступати в дискусії та попереджати про можливі наслідки. Навіть якщо йдеться про «члена сім’ї», «довірену особу» чи «свою в доску». За такою логікою президент мав би дякувати прем’єру, якщо його ідеї розбивалися б об економічну логіку, адже це вберегло б державу від непрогнозованих проблем після президентських експромтів.
Однак навряд чи Свириденко сперечалася або щось відстоювала. Так само малоймовірно, що Єрмак просував її в прем’єри через її особливу думку.
Після призначення Свириденко урядова політика набула рис економічного популізму. Показовий приклад — «зимова підтримка», тобто економічно необґрунтовані соціальні виплати, які ставили під загрозу економічну стабільність.
Згодом Свириденко їздила регіонами і обіцяла гроші ФОПам, прифронтовим регіонам та окремим категоріям громадян, зокрема вчителям. Усе це виглядало привабливо, але існував один важливий нюанс: у бюджеті не було коштів на такі програми.
«Я не можу підтримати тренди в уряді на роздачу грошей, яких немає. Наприклад, програма про підтримку ФОП креативних індустрій — роздати по 100 тисяч для мене сьогодні, у війну, виглядає дико. Давати по 100 тисяч ФОПам, які плетуть лелек, мабуть, це теж важливо, але не треба робити вигляд, що у нас мир», — висловився тоді Гетманцев.
Водночас проблеми Свириденко не вичерпувалися невдалою економічною політикою. Саме вона довела ситуацію до того, що спробувала запровадити ПДВ для ФОПів, яких раніше намагалася засипати грошима. Крім того, Свириденко повністю провалила комунікацію з Верховною Радою. Причиною стала не принциповість, а брак досвіду. Через це парламент відмовлявся голосувати за законопроєкти, ініційовані урядом.
У цьому сенсі Гетманцев був лише рупором консолідованої думки в парламенті. Як і належить популісту, Свириденко категорично не хотіла брати на себе відповідальність за складні рішення. А саме такі рішення були потрібні, адже для отримання європейського фінансування необхідно було не роздавати гроші всім охочим, а проводити складні й непопулярні реформи — той самий податок на ПДВ, податок на посилки та податок на OLX.
Переломним став початок 2026 року, коли через це в парламенті спалахнув страшний скандал. Після нього стало очевидно, що хоч би як Рада домовлялася з Офісом президента про непопулярні, але неминучі закони, доля Свириденко вже вирішена.
Не щастило їй і в популістичному вимірі. Образ молодої інтелектуалки в окулярах зруйнували скандали із суперзарплатнею в Київській школі економіки, де Свириденко якимось незрозумілим чином заробила 3 мільйони гривень.
Остаточно картину доповнює ще один факт: брат Юлії Свириденко Віталій ухиляється від мобілізації. Також він може бути причетний до антикорупційного розслідування НАБУ у так званій «справі Сольського» щодо заволодіння державною землею на десятки мільярдів гривень.
Тому призначення Свириденко послом у США теж виглядає цілком логічним, якщо зважити, що саме поїздки до цієї країни привели до такого запаморочливого зльоту в її кар’єрі. Уже відомо, що чинна посолка в США Ольга Стефанішина йде у відставку з особистих обставин.
