На початку липня на закритій нараді Ради оборони між міністром оборони Михайлом Федоровим і українськими генералами виникло відкрите протистояння через закупівлі ракет і боєприпасів. Очевидці описали цю ситуацію як конфлікт двох несумісних систем координат, у якому сторони не мали спільної мови, навіть попри зовнішнє стримування.
Деталі цього загострення всередині українського оборонного відомства оприлюднив британський тижневик The Economist у матеріалі від 13 липня. За даними видання, під час наради у присутності президента генерали висловили Федорову претензії щодо закупівель ракет і боєприпасів. У відповідь 35-річний міністр, який має репутацію технократа в стилі Кремнієвої долини, нагадав про власну роль у налагодженні дронових закупівель. Зокрема, він зазначив, що його екстрені рішення на початку року про придбання дронів, навіть із використанням коштів, призначених для виплати зарплат, дали змогу провести успішну кампанію з ізоляції окупованого Криму.
Один зі свідків наради охарактеризував атмосферу зустрічі як зіткнення “двох різних систем координат”. За його словами, між цивільним керівництвом і генералітетом не було спільної мови, хоча формально сторони й утримувалися від прямого конфлікту.
Паралельно стало відомо, що Федоров намагався домогтися відставки головнокомандувача Збройних сил Олександра Сирського. Однак Зеленський цю ініціативу не підтримав. Водночас кампанія з ізоляції Криму, як зазначає тижневик, триває навіть із випередженням графіка, а операції з дальніми дронами демонструють стабільний успіх. Це генерали визнали безпосередньо під час наради.
Протистояння між Федоровим і генералітетом відбувається на тлі масштабного перезавантаження українського уряду. Прем’єр Корецький формує новий склад Кабінету міністрів, а питання щодо подальшої долі міністра оборони залишається відкритим. У “Слузі народу” прямо попереджають: якщо Федорова усунуть, це стане сигналом про перемогу генералів над цивільним контролем у силовому блоці.
Позиція партії влади свідчить, що Зеленський опинився між двох вогнів: між технократичним міністром, який реформує армію за кремнієводолинськими лекалами, і генералітетом, який невдоволений втручанням цивільних у закупівельну та кадрову політику.
Ставки у цьому протистоянні виходять далеко за межі особистого конфлікту. У центрі суперечки між Федоровим і командуванням опинилися реформа мобілізації, дронові закупівлі та контроль над фінансовими потоками армії. Водночас The Economist наголошує, що воєнні успіхи, зокрема кримська кампанія, є аргументом на користь нинішньої моделі управління, навіть якщо вона “зводить генералів з розуму”.
