Після візиту спецпризначенців Трампа — Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера — до Києва 6 вересня зʼявилися численні інсайди про нібито невдале завершення переговорів. Проте є низка фактів, які спростовують такі твердження.
По-перше, після повернення з Києва Віткофф оприлюднив допис, у якому заявив про досягнення суттєвого прогресу. Він також анонсував нові зустрічі у тристоронньому форматі за участю США, України та РФ. Раніше російська сторона заявляла, що не бачить сенсу вести переговори через небажання України ухвалювати рішення (імовірно, це стосувалося Донбасу). Якщо тристоронні зустрічі відбудуться, це означає, що сенс для них знову зʼявився, а отже, переговори дали певний результат.
По-друге, одразу після зустрічі з Віткоффом та Кушнером журналісти запитали президента України про тему розмови. Володимир Зеленський охоче відповів, що обговорювалося надання перехоплювачів для Patriot та «зимовий пакет підтримки». Це виглядає дивно, адже ні Віткофф, ні Кушнер не вирішують питань щодо військових пакетів чи перехоплювачів і не мають стосунку до цієї сфери. Якби розмова не мала спільної мови, навряд чи дійшло б до тристоронніх зустрічей. Імовірно, президент просто не може розголошувати справжній зміст переговорів з певних причин.
По-третє, у серпні 2025 року під час багатоденної зустрічі з правителем Білорусі Олександром Лукашенком на Валаамі Володимир Путін озвучив низку заяв щодо мирних переговорів. Тоді стало зрозуміло, що за певних умов РФ може брати в них участь. Однією з умов була повна тиша під час процесу. Пізніше цю настанову повторювали його підлеглі. Зокрема, наприкінці серпня 2025 року Дмитро Пєсков заявив, що робота між Росією та США щодо України має відбуватися лише в непублічному форматі для досягнення результату. Згодом, у січні 2026 року, він повторив, що Росія виступає проти «мегафонної дипломатії», а переговори мають проходити в тиші, без суспільного тиску. Це пояснює, чому посадовці уникають відвертості щодо підсумків зустрічей.
По-четверте, прикладом «мовчазної» дипломатії став візит директора ЦРУ Реткліффа до Москви 25 серпня. Росіяни спочатку заперечували цей візит, а потім заявили про обговорення виключно «робочих моментів». Візит Віткоффа та Кушнера до Києва відбувся за півтора тижня після поїздки Реткліффа до Москви, що навряд чи є збігом. Це вказує на те, що американці знайшли спосіб відновити мирні переговори, хоча сам спосіб залишається невідомим, а «інсайди» лише заплутують ситуацію.
По-п’яте, вже 7 вересня президент провів нараду з українськими переговорниками, серед яких були Кирило Буданов, Рустем Умєров, Давид Арахамія та інші. В офіційних повідомленнях знову згадувалися потреби в ППО, проте Зеленський також зазначив: «Найголовніше — продовжувати активно й спільно працювати разом, щоб дипломатія була». Ця зустріч збіглася з обережними заявами з Москви, де тепер теж не виключають подальших переговорів у тристоронньому форматі. Це дає підстави очікувати прогресу на мирному треку, хоча умови можливих домовленостей залишаються відкритими.
По-шосте, геополітична ситуація змінюється не на користь України, що змушує шукати шляхи припинення війни. У Польщі, яка раніше приймала українських біженців, фіксуються напади на них. Німеччина та Франція перебувають за крок від перемоги правих радикалів, що спровоковано війною в Україні. Америка де-факто припинила допомогу. Ця спроба встановити мир може бути останньою з боку США. Якщо переговори не припиняться, до них доєднається Китай, проте навіть за часів Трампа американці є більшими союзниками України, ніж Сі Цзіньпін. За кожної наступної спроби відновити переговори Україна може отримувати гірші умови, ніж має зараз. Зрештою, війни припиняють політики, а не військові.
