Дніпровський апеляційний суд 8 вересня відхилив апеляційну скаргу АТ КБ “ПриватБанк”, залишивши незмінним вердикт про відновлення залишку коштів на рахунку мешканки Дніпра, з картки якої зловмисники здійснили три послідовні перекази. Сама жінка стверджувала, що не брала участі в цих операціях, а її телефон був зламаний невідомими. Зі свого боку, банк наполягав на тому, що клієнтка самостійно відкрила фішингове посилання, чим надала стороннім особам доступ до системи “Приват24”. Перевіривши матеріали, суд дійшов висновку, що фінансова установа не змогла підтвердити провину споживачки належними доказами, та зобов’язав її кошти повернути. Розгляд справи розпочався у вересні 2025 року, коли дніпрянка подала позов проти Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, як свідчать дані Єдиного державного реєстру судових рішень. Позивачка вимагала повернути залишок на картковому рахунку до показників, які передували незаконній операції, анулювати нараховану заборгованість за кредитним лімітом разом із відсотками, неустойками й комісіями, а також стягнути з фінустанови 20 000 гривень як витрати на правову допомогу.
Згідно з матеріалами справи, 22 жовтня 2024 року з кредитної картки жінки, оформленої за договором від 06 березня 2007 року, загалом списали 122 050 гривень. Спочатку о 21:52 відбулося два перекази “на омріяний ремонт” по 30 000 гривень кожен з комісією 900 гривень, після чого о 21:53 та 21:54 провели ще один переказ на таку ж суму 30 000 гривень з комісією 900 гривень, а також переказ “на свою картку” сумою 32 050 гривень і комісією 961,50 гривень на рахунок іншої особи.
Того ж вечора, 22 жовтня 2024 року, жінка зателефонувала на гарячу лінію ПриватБанку, повідомила про ймовірне шахрайство та попросила заблокувати картки ще до того, як дізналася про фактичну втрату грошей. Наступного дня вона звернулася до поліції, і вже 24 жовтня 2024 року за її заявою відкрили кримінальне провадження за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України. Проте 18 листопада 2024 року банк відхилив вимогу про повернення коштів, аргументуючи це тим, що транзакції були можливими лише із застосуванням фінансового номера телефону клієнтки та інших її особистих даних.
Чечелівський районний суд міста Дніпра 09 червня 2026 року частково задовольнив позов. Перша інстанція зауважила, що фінустанова не довела факт здійснення заходів з автентифікації користувача, хоча мала місце нетипова ситуація — три послідовні перекази великих сум на користь особи, яка значилася в базах обмежень банку з кодом “шахраї у електронних операціях”. Водночас суд відмовив у скасуванні кредитного боргу, оскільки ухвалив рішення про відновлення стану рахунку, а також не визнав обґрунтованими витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень.
Банк оскаржив це рішення в апеляції, доводячи, що відповідальність за операції з авторизацією несе клієнт до моменту оформлення письмової заяви про блокування картки. За версією банку, клієнтка перейшла за фішинговим посиланням на імітацію “Приват24”, після чого її телефон вимкнувся і відбулися спірні операції. Окрім того, скаржник наголошував, що жінка звернулася до служби підтримки лише через годину після транзакцій, а не негайно протягом 15 хвилин.
Дніпровський апеляційний суд відкинув ці доводи. Судова колегія роз’яснила, що обов’язок доведення причетності користувача до втрати чи розголошення даних, які дозволили ініціювати платіжні операції, покладається саме на банк, причому просте введення коректних реквізитів не підтверджує вину особи. Суд також підкреслив, що чинне законодавство не визначає фіксованих термінів для повідомлення банку про шахрайські дії — вимагається лише невідкладність, якої позивачка дотрималася.
Окрему увагу суд звернув на відмінність обставин цієї справи від прецеденту, на який спирався банк: у тому випадку клієнтка скористалася посиланням від нібито мобільного оператора, тоді як дніпрянка намагалася отримати державну допомогу на сайті, що виявився шахрайським.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, а позиція банку не підкріплена належними доказами. Постанова набула чинності в день проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховному Суді протягом тридцяти днів.
У подібних спорах ключовим є питання доказування: банк мусить підтвердити, що споживач самостійно розголосив секретні дані, інакше будь-які сумніви трактуються на користь клієнта як слабшої сторони. Якщо ж фінустанова надає докази проведення платежів із типового пристрою та номера користувача, суди частіше відмовляють у відшкодуванні.
Результат кожної справи визначається індивідуальними обставинами: який пристрій використовувався для входу, чи був номер телефону звичним для клієнта, як швидко людина сповістила банк і чи здійснила сама фінустанова належні перевірки безпеки.
Раніше повідомлялося про інші випадки: черкащанці відмовили в позові до ПриватБанку через те, що вона особисто зі свого звичного телефона підтвердила перекази на 41 598 гривень, а довести провину банку не вдалося. Водночас Львівський апеляційний суд зобов’язав ПриватБанк повернути львів’янці 108,5 тисячі гривень, які вкрали шахраї за допомогою підробленої електронної SIM-картки, оскільки банк не зміг пояснити неактивність системи антифроду щодо підозрілих операцій із різних країн. Серед інших новин: команда Трампа готує санкції проти Міжнародного кримінального суду за даними Reuters; російські війська завдали удару по складах на Одещині, спровокувавши масштабну пожежу, ймовірно із залученням об’єктів мережі Сільпо; митники викрили схему ввезення препаратів для схуднення на 7 млн грн під виглядом угорського печива; а РФ приховала масовану атаку дронів на Москву без увімкнення сирен, щоб не завадити явці на виборах.
