Лідер гурту “Бумбокс”, капрал Андрій Хливнюк згадав про свій перший бій у цій війні та поранення. Він також пояснив, чому він не хоче бачити у своєму підрозділі людей, які пішли на фронт з під палки. Про це він розповів в інтерв’ю виданню NV.
Андрій Хливнюк воює з перших днів повномасштабного вторгнення. У першому ж своєму бою він отримав поранення. Музиканту здавалося, що це щось легке, але насправді все було гірше, ніби шматочок міни потрапив йому у голову. Побратими тоді серйозно були налякані.
“Перший бій стався в березні 2022 року в Ірпені. Нашим завданням було форсувати річку Ірпінь і відкинути ворога. У тому своєму першому виході я дістав і перше поранення.Тоді я подумав, що це просто подряпина, але на рентгені лікарі побачили, що в мене в голові маленький шматочок ворожої міни. Мабуть 120-го калібром 120 мм, бо вона гупала сильніше.”, – згадує Хливнюк.
У лікарні зробили місцевий наркоз, залізли мені в голову й дістали уламок, а потім поклали в палату. Я не вважаю свій уламок серйозним, із мого боку це не кокетство. Контузія була легка, просто в м’язову тканину зайшов шматок міни. У мені нічого не лишилося, я не втратив здатність діяти самотужки. Тому я вважаю, що мені дуже пощастило.
До мене тоді прийшли побратими. Вони думали, що я важко поранений, бо кровило гарно – у голову ж попало. Але через тиждень ми вже займалися своїми справами”.
Музикант поділився своїм занепокоєнням з приводу того, що багато українських чоловіків не долучилися до війська на початку війни. На його думку, якби всі військовозобов’язані відреагували, то ще у 2022 році ми б переламали хребет росіянам. А тепер, ті хто відсидівся під спідницею, йому не потрібні.
“Усі, хто був здатен воювати, вже воюють. Усі решта, хто під спідницями, у військо не підуть. Я взагалі не хочу до себе в підрозділ людей, яких з-під палки загнали на війну. Чи хотів би я знати строки служби? Та було б класно, якби ми знали, скільки триватиме ця війна. Але вона екзистенційна, тому триватиме завжди. Сконцентруйся краще на тому, що робиш і постійно вчися новому. Треба навчитися жити таким життям.”
Хливнюк не приховує, що забезпечення війська від держави недостатньо. Потрібне більш сучасне озброєння і його повинно бути більше. Але що по справжньому бісить та дратую, так це корупція, коли люди під час війни намагаються нажитися на людей, які його захищають.
“Мені дуже шкода, що ми не маємо сили забезпечити оборону нашої країни усім необхідним. Важко орієнтуватися лише на штатне забезпечення. Війна і її хід змінюється настільки швидко, що перемагає той, хто воює сьогодні новітніми засобами. Коли я почув про корупцію, яку розслідували на Енергоатомі, мені хотілося блювати”, – згадує музикант.
Андрій Хливнюк: Моя Роздум про Мобілізацію та Доля Країни
