Мешканці передмістя Києва знову зіткнулися з підвищенням тарифів на маршрутки: з Вишневого до столиці тепер 80 грн, з Софіївської Борщагівки – 65 грн, а з Боярки – 100 грн. Ця проблема знайома жителям передмістя вже не перший рік: на початку 2025 року підвищення цін на тих самих маршрутах викликало хвилю обурення. Тепер тарифи знову зросли, і за підрахунками, щоденні поїздки на роботу і назад щомісяця обходитимуться приблизно у 5000 гривень, що для багатьох пенсіонерів та людей з невисокими доходами є непосильною сумою. Про це пишуть мешканці передмістя у Facebook, підраховуючи реальні витрати на дорогу. Арифметика проста: поїздка туди-назад з Боярки коштує 200 грн на день, за 22 робочих дні це 4400 грн лише на транспорт. З Вишневого – 160 грн на день, що становить майже 3500 грн на місяць. Перевізники пояснюють подорожчання стандартно: дизель подорожчав, запчастини зросли в ціні, а знайти водія стає дедалі важче. Хоча логіка їхніх пояснень зрозуміла, альтернативи, де б можна було заплатити менше, немає.
Найбільше обговорюють відсутність муніципального міжміського транспорту. Вишневе розташоване за 5-7 км від Києва, Борщагівка – за 3 км, а Боярка – приблизно за 15 км до найближчої станції метро. Це не віддалена провінція, а фактичне передмістя мегаполіса, де живуть сотні тисяч людей, які щодня їдуть до столиці на роботу. Проте їхнє транспортне забезпечення повністю передане приватним перевізникам, ціни яких не регулюються. Муніципальні автобуси, які раніше курсували на цих маршрутах, були передані приватним операторам.
Єдина реальна альтернатива, яку згадують у коментарях, – електричка. З Боярки до Києва вона коштує 20-30 грн, що у 3-5 разів дешевше за маршрутку. Але електричка має інший графік, інші зупинки і не завжди зручний розклад для тих, хто їде до конкретного офісу чи установи. Для деяких людей вона дійсно вирішує проблему, для інших – лише частково. А для тих, хто живе в місцях, де залізниці немає, це не вирішує нічого.
Особливо складною є ситуація для людей з інвалідністю: як зазначають у коментарях, жоден маршрут з Боярки не пристосований для інвалідного візка. Навіть якщо потрапити в маршрутку вдається, це стає справжнім випробуванням. Для таких людей вибір обмежений: або дорога маршрутка, або ще дорожче таксі, або ж нікуди.
Загальний настрій у коментарях – це суміш розуміння (перевізників у чомусь виправдовують: витрати реальні) і глибокого роздратування від відсутності системного рішення. Найпопулярніший висновок: за таких цін частина людей просто пересяде на попутки або буде йти пішки до метро – не тому, що це зручно, а тому, що в них немає вибору.
Ситуація з приміськими маршрутками – лише один аспект загальної транспортної кризи столичного регіону. У березні 2026 року подорожчала і Київська кільцева електричка: через введення комісійного збору ціна у касах зросла до 22 грн, хоча в застосунку “Київ Цифровий” поки залишається 15 грн. Зростання цін охопило одночасно і залізничний, і автобусний транспорт – і це лише те, що вже сталося.
У самому Києві комунальний транспорт поки що залишається на тарифі 8 грн – і, за різними оцінками, цей тариф давно потрібно підвищити, але Кличко обіцяв не змінювати його до завершення війни. Тим часом собівартість перевезення одного пасажира в метро вже майже 37 грн, тобто реальні витрати втричі перевищують те, що платять пасажири. Різницю субсидує міський бюджет, але ресурси не безмежні. Мешканці передмістя позбавлені цієї підтримки: вони перебувають у зоні відповідальності приватного ринку, де ціну встановлює перевізник.
