У вестибюлі станції метро “Золоті Ворота” 21 квітня відкрили фотовиставку “Укорінені”, присвячену 40-м роковинам Чорнобильської катастрофи. Експозиція триватиме до 3 травня включно. Організатор — благодійний фонд “Арт Ре-Хаб”.
Виставка представляє портрети людей, які після евакуації 1986 року повернулися до рідних сіл у зоні відчуження. Вона є частиною мистецько-дослідницького проєкту художниці Зінаїди Кубар “Життя після життя”, що формувався протягом 10 років польових досліджень на теренах Чорнобильського Полісся. Основу експозиції складають портрети самоселів, доповнені авторськими орнаментами та прямими цитатами з розмов художниці з мешканцями зони.
Центральна робота серії — “Укорінені”. Вона розповідає про людей, які відмовилися залишати рідні місця попри радіаційну небезпеку. Кожен портрет поєднує документальність із особистим досвідом людини, що свідомо обрала своє коріння. У виставці поєднані мистецтво і факт, особиста пам’ять і колективна травма.
Проєкт побудований як багатошаровий простір, де дослідження переплітається з міфологією, а конкретні долі — з уявленням про майбутнє. На одному зі стендів наведено слова жінки, яку намагалися вивезти після катастрофи: “Нас виганяли з Чорнобиля. Казала, що нікуди не піду. Тут мої предки, тут їхні могили”. Саме такі свідчення стали основою всього проєкту.
26 квітня 2026 року минає рівно 40 років від вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС — однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства. У столиці цього року відбувається низка подій для вшанування пам’яті жертв і ліквідаторів трагедії.
Самосели — це люди, які попри офіційну заборону повернулися до зони відчуження після евакуації 1986 року. Прихильність до рідної землі для них виявилася сильнішою за страх опромінення та заборонні приписи. Саме їхні портрети й особисті свідчення стали серцем виставки Зінаїди Кубар.
Станція “Золоті Ворота” вже кілька років є майданчиком для суспільно важливих тематичних проєктів. Нещодавно тут також відкрили виставку про співпрацю України з НАТО — ще один приклад того, як підземка стає простором суспільного діалогу. Відкрита для всіх пасажирів, станція щодня приймає тисячі відвідувачів.
