У КМДА обговорюють новий підхід до реставрації будівлі Кабінету міністрів, яка зазнала пошкоджень унаслідок російської атаки 7 вересня 2025 року. Ідеться не про повернення споруди до вигляду, який вона мала до влучання, а про те, щоб не приховувати сліди руйнувань і навіть акцентувати на них. На думку прихильників цієї ідеї, пошкодження можуть стати частиною “живої” історичної пам’яті. Водночас у самому Кабміні такий задум, імовірно, сприймуть як тролінг з боку міської влади.
Про цю концепцію відновлення Будинку уряду, що постраждав від ворожої атаки, повідомили у Департаменті охорони культурної спадщини КМДА. Там зазначили, що авторкою ідеї є народна депутатка Ганна Бондар, спадкова архітекторка та колишня в.о. головного архітектора Києва вже за часів Віталія Кличка. Саме вона запропонувала зберегти руйнування будівлі, законсервувавши їх. Такий підхід у реставрації називають “кінцугі”.
У Департаменті пояснюють, що йдеться про метод, який не приховує пошкодження, а наділяє їх змістом як елемент історичної пам’яті. Як аргумент там наводять світовий досвід: після Другої світової війни значну частину Варшави відбудували з максимальною історичною достовірністю; у Німеччині, зокрема в Берліні та Дрездені, поєднували нові матеріали зі збереженими елементами; у Великій Британії після бомбардувань по-новому підійшли до відновлення Ковентрійського собору, зберігши руїни як символ пам’яті.
До обговорення кінцугі долучили й іноземних фахівців. Під час засідання Консультативної ради ДОКС у четвер, 23 квітня, участь у дискусії взяв Міхаїл Красуцький, директор департаменту охорони культурної спадщини з Варшави. У такий спосіб тема не лише отримала додатковий акцент, а й вийшла на міжнародний рівень: ідея залишити будинок Кабміну “як є” почала жити окремим життям. Імовірно, саме в цьому й полягає елегантний задум піар-стратегів з Хрещатика, 36.
Згодом у коментарі до допису Департаменту Ганна Боднар поцікавилася, чи рекомендували її пропозицію до реалізації. У ДОКС відповіли: “звісно, так”, але за умови дотримання чинного пам’яткоохоронного законодавства.
У Департаменті також наголосили, що це вже належить до робочих питань. Там додали, що ініціатива є актуальною, а сам Департамент готовий долучатися до цієї роботи в необхідному обсязі та на всіх етапах, де це буде потрібно.
Проблема полягає в тому, що будівля Кабміну є постійно діючою спорудою, де буквально кожен кабінет має значення. Якщо кілька приміщень, які використовують Мінфін чи Апарат КМУ, а саме їхні кімнати постраждали найбільше, фактично вивести з експлуатації, посадовці залишаться без робочих місць. Ідеться не про одну чи дві кімнати: за словами прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, від ворожого удару постраждала або повністю вигоріла площа у 800 “квадратів”.
Саме тому в Кабміні ідею музеєфікації майже напевно не підтримають і, найімовірніше, сприймуть її як черговий дотеп, а то й як “тролінг” з боку КМДА. Адже мова про площу невеликого бізнес-центру, де могли б працювати десятки співробітників. Особливу увагу при цьому привертає те, хто саме просуває ідею кінцугі.
Ганну Боднар фактично можна вважати “троянським конем” Віталія Кличка у вкрай недружній до нього фракції “Слуга народу”. Вона є суто київською діячкою: до обрання по округу №220 (Поділ) її кар’єра формувалася у системі КМДА. Спершу вона очолювала управління в КО “Інститут Генплану Києва”, потім керувала Службою містобудівного кадастру у профільному Департаменті КМДА, а згодом, уже за Кличка, у 2015-му стала в.о. головного архітектора міста.
Отже, ідею кінцугі можна сприймати не лише як незвичний експеримент, якого в Україні ще не здійснювали. Вона також виглядає як своєрідний дотеп КМДА, що має мінімальні шанси на втілення, зате здатен забезпечити максимальний медійний розголос і реакцію з боку урядових структур.
Нагадаємо, востаннє публічне протистояння між президентом і міським головою Києва стало надбанням громадськості 3 березня 2026 року. Тоді під час засідання РНБО Володимир Зеленський публічно дорікнув Віталію Кличку через нібито неготовність до затвердження Плану стійкості — проєкту підготовки столиці до наступного зимового періоду.
Ще раніше напруження через “комунальний блекаут” у Києві виникло 15 січня, після чергових “прильотів” по критичній інфраструктурі. Тоді суперечності загострилися, а конфлікт між центральною владою та керівництвом у Києві вийшов на новий рівень — із гострою критикою та взаємними звинуваченнями.
