Масована атака українських безпілотників на Москву 18 червня стала найбільшою від початку повномасштабного вторгнення та знову поставила під сумнів дієвість російської протиповітряної оборони. Раніше чотирикільцева ППО столиці Росії вважалася майже неприступною. Того дня дрони вразили великий нафтопереробний завод, що забезпечує близько 40% потреб Московського регіону в паливі, а один з найбільших аеропортів країни тимчасово призупинив роботу.
Причини цього прориву детально проаналізувало видання Deutsche Welle, яке поспілкувалося з військовими аналітиками та авіаційними експертами. Журналісти зібрали оцінки фахівців з обох боків, щоб зрозуміти, чи йдеться про деградацію системи ППО Росії, чи про тимчасові збої в умовах зростаючого тиску.
Руслан Левієв, російський дисидент, військовий аналітик і засновник Conflict Intelligence Team, закликає не говорити про повний провал ППО. За його інформацією, російські сили перехопили понад 90% безпілотників, що прямували на Москву. Водночас навіть кілька дронів, які змогли пройти оборону, завдали відчутної шкоди критичній інфраструктурі. На думку Левієва, ключова проблема полягає не в якості систем, а в масштабі атак.
Анатолій Храпчинський, український авіаційний експерт і колишній офіцер Повітряних сил, говорить про два процеси, що відбуваються одночасно: системну деградацію російської архітектури захисту та технологічний стрибок українських безпілотників. За його словами, комплекси на кшталт “Панцир-С1” створювалися насамперед для протидії крилатим ракетам і великим металевим цілям із високим відбиттям радіолокаційного сигналу. Натомість сучасні українські дрони виготовляють із композитних матеріалів — пластику або фанери, тому радари їх майже не бачать. Окрім цього, далекобійні безпілотники навчилися прокладати складні маршрути в обхід зон можливого перехоплення.
Ще одним важливим чинником Храпчинський називає передислокацію російських систем ППО на окуповані території України. Він зазначає, що раніше захист Москви був справді багатошаровим, коли кілька ешелонів оборони перекривали одне одного. Після перекидання техніки на фронт ця архітектура втратила цілісність.
Додатково на ситуацію впливає нестача далекобійних зенітних комплексів С-300. Американські медіа з посиланням на українські джерела повідомляють, що Росія має труднощі з відновленням їхніх запасів через санкції та брак комплектуючих. Храпчинський пов’язує це з тим, що ракети С-300 Росія активно застосовує для ударів по українських містах, а не для захисту власного неба. На його переконання, Росія опинилася в пастці “математики війни”, яку сама ж намагалася нав’язати.
Левієв також наголошує на географічних і міських особливостях. Через колосальні розміри Росії створити суцільний захисний “купол” над усією країною фізично неможливо. Москва ж має окрему вразливість: щільна міська забудова та велика кількість висотних будівель дають змогу дронам ховатися від радарів за будинками.
Після атаки Кремль заявив, що ППО діяла ефективно. Речник Кремля Дмитро Пєсков підтвердив, що удари по Україні не припиняться. Водночас Левієв розглядає наслідки українських атак ширше — не лише у військовому, а й у політичному вимірі. За його словами, особливого значення ці удари набувають напередодні виборів до Державної думи Росії у вересні.
Аналітики Інституту вивчення війни зафіксували, що удари по Москві продемонстрували серйозні проблеми ППО Росії та фактично відкрили для Путіна неприємну правду про стан захисту власної столиці.
Атаки також викликали нервову реакцію російських чиновників. Заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв після ударів по Москві заявив про відсутність правил у війні.
