Таємні спроби голови Євроради Антоніу Кошти встановити канал зв’язку з Москвою переросли у великий дипломатичний скандал і поставили під сумнів його переобрання на другий термін. Саміт у Брюсселі виявився значно конфліктнішим, ніж очікувалося: лідери ЄС фактично розділилися на два табори, а частина з них висловила безпрецедентне обурення діями президента Євроради. Обговорення тривало на дві години довше, ніж планували, і завершилося глибоким розколом.
Скандал почався після повідомлень про те, що керівник апарату Кошти Педро Лурті двічі контактував з офіційними особами в Москві протягом останніх кількох тижнів, намагаючись відкрити дипломатичний канал з Кремлем. Першою про це написала агенція Bloomberg, а Politico детально проаналізувало можливі наслідки для кар’єри Кошти. Один з анонімних дипломатів ЄС назвав такі дії “вкрай непрофесійними”, оскільки масштаби контактів були приховані, а кілька лідерів дізналися про дзвінки вже з медіа, що викликало їхнє обурення.
Антоніу Кошта заявив, що ЄС і надалі залишається на боці України, а рішення щодо переговорів з РФ повинен ухвалювати лише Київ. Проте це не зняло сумнівів у критиків. За словами одного з дипломатів, офіс Кошти ще до контактів з Кремлем поінформував Берлін, Париж, Лондон та Єврокомісію. Водночас троє інших дипломатів стверджують, що Берлін про це не попереджали.
Президент Франції Еммануель Макрон і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц жорстко розкритикували спроби голови Євроради встановити контакти з Москвою під час напруженого нічного засідання на саміті ЄС у Брюсселі. Їхня позиція полягає в тому, що зараз не час для діалогу з Путіним, а коли такий момент настане, провідну роль мають узяти на себе Франція, Німеччина та Велика Британія, а не інституції ЄС. На їхній бік також стали держави з найжорсткішою лінією щодо Росії — передусім країни Балтії, а також Данія та Нідерланди.
Водночас інша частина лідерів, яку один з чиновників ЄС назвав “величезною кількістю”, підтримала Кошту і наполягала, що саме ЄС як інституція має виконувати таку роль. Прем’єр Словаччини Роберт Фіцо відкрито став на його бік і схвально оцінив рух команди Кошти до діалогу з Росією. Так само підтримку висловив прем’єр Іспанії Педро Санчес, який назвав відкриття дипломатичного каналу необхідним кроком.
Прем’єр Бельгії Барт Де Вевер зазначив: “Перше питання – чи хоче Путін вести переговори. До того часу ніхто, крім Кошти, не може представляти Євросоюз. Якщо він виявить готовність до переговорів, то нам доведеться знову вирішувати, як діяти далі”.
ЄС перебуває під тиском і намагається забезпечити собі місце за столом переговорів після того, як прямі контакти з Путіним минулого року почав президент США Дональд Трамп. Сам Кошта визнав, що достовірних сигналів про готовність Росії до серйозних переговорів поки що немає. Єврорада відмовилася детальніше коментувати ситуацію, а Кремль не відповів на запити журналістів.
Ця суперечка показала, що всередині блоку посилюються розбіжності щодо того, чи повинен ЄС напряму контактувати з Путіним і хто саме має представляти Європу на можливих майбутніх переговорах. Вона також виявила приховану напругу в самому центрі ЄС стосовно підходу до Росії та права говорити від імені Євросоюзу. Додатковою проблемою залишається відсутність узгодженого механізму надання мандата та звітності перед лідерами держав-членів.
Старші дипломати ЄС дізналися про ініціативу Кошти не від його офісу, а з медіа. Один з дипломатів ЄС наголосив, що для результативних контактів з Москвою “потрібна система надання повноважень та підбиття підсумків”. Саме відсутність такої системи зараз і стала головною претензією до Кошти.
Ідеться про дві розмови керівника апарату Кошти Педро Луртьє та багаторічного помічника Путіна з питань зовнішньої політики Юрія Ушакова. У Брюсселі наголошують, що це не слід називати переговорами, а лише “відкриттям каналу комунікації”.
Макрон і Мерц наполягають, що в можливих майбутніх контактах провідну роль повинні відігравати окремі держави — Франція, Німеччина та Велика Британія, а не інституції ЄС. Конфлікт навколо спроб Кошти вийти на контакт з РФ, який раніше вже викликав невдоволення серед лідерів ЄС, тепер вийшов на значно серйозніший рівень.
