Голова НАК “Нафтогаз-Україна” Олексій Корецький став головним кандидатом на посаду прем’єр-міністра України. На Банковій він влаштовує як фахівець з управління та економіки. Водночас зміна уряду відбувається на тлі серйозних запитань до майбутнього прем’єра: за Корецьким тягнеться низка звинувачень у непрозорих діях та корупційних ризиках. Однак парламент майже напевно затвердить його кандидатуру, адже найгіршим варіантом під час війни було б залишити країну без уряду взагалі.
Кандидатура Корецького відповідає очікуванням Офісу президента. Його позиціонують як технократа з досвідом в економіці та управлінні великими державними структурами. Саме тому він опинився серед головних претендентів. Водночас його призначення неминуче викличе опір з боку антикорупційних організацій і частини громадянського суспільства.
Корецького пов’язували зі ставлеником Ростислава Шурми, колишнього заступника голови Офісу президента, хоча це, очевидно, вже в минулому. Натомість значно актуальнішими залишаються питання навколо самого “Нафтогазу”.
У 2025 році НАБУ проводило розслідування щодо безпекового напрямку компанії. Фігурантом слідчих дій став Віталій Бровко, який раніше працював в Офісі генерального прокурора. Навесні 2026 року журналісти опублікували розслідування про тіньовий контроль над закупівлями в дочірній компанії “Нафтогазу” — “Укргазвидобуванні”. Генераційний напрямок групи очолює Микола Колісник, людина з команди скомпрометованого Германа Галущенка, якого особисто призначив Корецький.
Окремий скандал пов’язаний із закупівлями присадок для пального. Корецького звинувачували в придбанні цієї продукції за завищеними цінами у компаній, пов’язаних із його партнерами по кавовому бізнесу. Про це публічно заявляв народний депутат Олексій Гончаренко. Ще одна резонансна справа стосується судового конфлікту між “Укрнафтою” та “Укртатнафтою” через зниклі після націоналізації 183 тисячі тонн нафти вартістю 6,4 млрд грн. Оскільки обидві компанії тоді очолював Корецький, критики говорили про штучний конфлікт інтересів і маніпуляції з прибутками. У 2024 році навіть лунали заклики відправити його у відставку.
Усі ці справи не нові, але їх неодмінно згадають під час голосування в Раді. Ба більше, існує реальний ризик, що до старих звинувачень додадуться нові, більш яскраві деталі, вже під час прем’єрства. Проте сумнівів у тому, що парламент зрештою підтримає кандидатуру, фактично немає: в умовах воєнного часу Україна не може дозволити собі затяжну урядову кризу.
Вибір на користь Корецького відображає ширшу логіку кадрових рішень Банкової: у пріоритеті керованість і технократична компетентність, а не бездоганна репутація. Саме ця логіка й підживлює постійне невдоволення антикорупційної спільноти, яка має намір уважно стежити за кожним кроком нового уряду.
Наразі Олексій Корецький очолює НАК “Нафтогаз-Україна”, одну з найбільших державних корпорацій країни. Саме ця посада зробила його помітною фігурою у владній вертикалі. До “Нафтогазу” він одночасно керував “Укрнафтою” та “Укртатнафтою” — саме ця комбінація й породила звинувачення в конфлікті інтересів.
Перші дані про те, хто залишиться в уряді Корецького, вже з’явилися. За інформацією Інформатора, частина міністрів продовжить роботу в оновленому Кабміні. Повний склад нового уряду стане відомий після офіційного голосування у Верховній Раді. До цього моменту будь-які переліки залишаються попередніми.
Відставка попереднього уряду відбулася на тлі тривалих дискусій про ефективність виконавчої влади в умовах війни. Серед тих, хто залишив Кабмін, — Юлія Свириденко, чий відхід з уряду аналітики вважають цілком логічним з огляду на обмежений вплив, який вона мала на реальні рішення.
