Українські сили продовжують успішно вражати НПЗ у московському районі Капотня, хоча навколо столиці Росії розгорнута чотириешелонована протиповітряна оборона. Удар 18 червня став найбільшим серед попередніх атак на цей регіон як за масштабом, так і за публічним резонансом серед москвичів.
Генерал-лейтенант у відставці, колишній заступник начальника Генерального штабу ЗСУ Ігор Романенко пояснив, що московська система ППО вже не може належно прикривати навіть об’єкти у власній столиці. За його словами, до цього призвели два паралельні чинники: масованість нальотів ЗСУ та системне знищення зенітних засобів противника.
В етері телеканалу Київ 24 Романенко зазначив, що Сили оборони України цілеспрямовано планують удари по засобах протиповітряної та протиракетної оборони РФ. Йдеться як про об’єкти в Криму та на тимчасово окупованих територій, так і про удари безпосередньо по землі агресора.
Також він звернув увагу на показові дії Москви. За його словами, на дахах будинків у столиці РФ розміщують не лише “Панцири”, а й елементи комплексу С-400, оскільки для них уже бракує інших позицій. Крім того, на вишках виставляють військовослужбовців з автоматами Калашникова, але це не дає жодної реальної ефективності.
Романенко назвав і глибші причини деградації російської протиповітряної оборони. Україна послідовно знищувала радіолокаційні станції та порушувала ланцюги постачання запасних частин для складного зенітного озброєння. У підсумку оборонний потенціал скорочується не лише в Москві, а й в інших регіонах Росії.
Окремо генерал підкреслив, що перед парадом Росія додатково перекинула зенітні засоби до столиці, однак після його завершення їх знову вивели звідти, де тільки можна. Це, за його оцінкою, свідчить про загальний дефіцит зенітних ресурсів по всій країні, а не лише довкола Москви.
“Оборона і її потенціал – Москви і області – зменшується”, – підсумував Романенко.
Атаки на Московський НПЗ у Капотні не були поодинокими. Їх фіксували у вересні 2024 року, у березні 2025-го та у травні 2026-го. Якщо на початку року по НПЗ відбувалося п’ять-шість атак на місяць, то у травні їх було вже шістнадцять. Збільшення інтенсивності прямо пов’язане з виснаженням зенітних ресурсів РФ.
Удар 18 червня став уже другою атакою на Московський НПЗ за два дні поспіль. Порівняно з початком року кількість таких ударів подвоїлася. Це спричинило повні або часткові зупинки виробництва та скорочення випуску бензину, дизельного й авіаційного пального. Зокрема, цей НПЗ постачає авіаційне пальне для аеропортів Домодєдово, Внуково, Шереметьєво та Жуковського.
Наслідки українських ударів по нафтовій інфраструктурі Росії фіксують на відстані понад 1500 кілометрів від кордону. Від початку кампанії уражено 16 великих російських нафтопереробних заводів і терміналів, що призвело до втрати понад 30% потужностей галузі.
Кампанія ударів України по нафтопереробних заводах Росії триває з 2024 року, а у 2026-му її масштаби зросли. Її мета – позбавити Кремль головного джерела фінансування війни через руйнування паливно-енергетичного комплексу. Повторна атака на Московський НПЗ засвідчила, що Сили оборони методично завдають ударів по тих самих об’єктах, доки вони остаточно не виходять з ладу. Від початку 2026 року оптові ціни на бензин у Росії зросли на 30-40%, що вказує на серйозний дефіцит пропозиції.
