Білоцерківський міськрайонний суд Київської області 8 жовтня ухвалив рішення у справі колишньої заступниці начальника залізничної станції Біла Церква, котра намагалася стягнути з АТ «Укрзалізниця» близько 489 тисяч гривень невиплачених при звільненні коштів. Позивачка прагнула отримати допомогу на оздоровлення, разову й додаткову фінансову підтримку за понад 35-річний стаж на магістралі, а також компенсацію за затримку остаточного розрахунку. Проте інстанція дійшла висновку про неправомірність вибору відповідача.
Згідно з матеріалами справи, жінка обіймала посаду на станції Біла Церква Козятинського регіону Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Наказом за номером 93/ос від 2 лютого 2026 року її було звільнено з 9 лютого 2026 року за власним волевиявленням через вихід на заслужений відпочинок. Її загальний залізничний стаж склав 35 років, 4 місяці та 3 дні. У розпорядженні роботодавець підтвердив право колишньої працівниці на три види виплат, зробивши застереження, що кошти надійдуть лише після окремого розпорядження центрального апарату АТ «Укрзалізниця».
Наприкінці березня 2026 року колишня співробітниця направила офіційний запит щодо причин невиплати. У відповіді від 31 березня компанія пояснила, що перерахування можливе виключно після ухвалення відповідного рішення правлінням товариства. При цьому наводилися посилання на рішення правління від 14 березня 2022 року про заморожування матеріальних виплат на період воєнного стану, а також на протокол засідання внутрішнього штабу з ефективності від 28 березня 2025 року, яким з 1 квітня 2025 року пролонговано призупинення виплат разової та додаткової допомоги працівникам при виході на пенсію.
Представниця відповідача Юлія Ільницька у поданому відзиві наполягала на застосуванні строків позовної давності та повній відмові у задоволенні вимог. Вона підкреслювала, що заморожування виплат спирається на статтю 11 профільного закону про організацію трудових відносин під час воєнного стану та узгоджене з Професійною спілкою залізничників і транспортних будівельників України.
Дослідивши обставини, суд вирішив, що вимоги щодо оздоровчих та матеріальних виплат не підлягають задоволенню, оскільки тимчасове призупинення є правомірним згідно з чинним законодавством воєнного часу, а самі кошти відкладені, а не скасовані. Відповідно, суд відхилив і вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Головним же чинником для відмови у позові стало те, що Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» є лише відокремленим підрозділом, а не самостійною юридичною особою. Суд підкреслив, що належним відповідачем мала виступати безпосередньо юридична особа АТ «Українська Залізниця». У результаті у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, а судові витрати залишено за позивачкою. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.
Аналогічні судові суперечки щодо призупинення виплат залізничникам на пенсії періодично виникають у різних регіонах країни, і судові вердикти відрізняються залежно від деталей та коректності визначення відповідача. Раніше повідомлялося про випадки, коли суди зобов’язували компанію виплачувати одноразову допомогу у розмірі восьми середніх зарплат після 37 років стажу або частково задовольняли позови колишніх чергових зі стягненням понад 223 тисяч гривень попри посилання на фінансові труднощі.
Окрім того, нещодавно обговорювалися такі актуальні теми: які документи необхідно підготувати для проходження фінансового моніторингу в ПриватБанку задля уникнення блокування картки; деталі щодо громадянства та взаємин ексдружини Віталія Кличка Наталії Єгорової; нові правила Кабінету Міністрів стосовно залучення радників до підготовки проєктів державно-приватного партнерства; а також ситуація на Херсонщині та можлива активізація сил противника після гуманітарних ініціатив.
