Київські вчені підготували наукову роботу, в якій зібрали відповіді на найпоширеніші запитання про забруднення Київського моря радіонуклідами. Її дані вражають: у донних породах водосховища досі міститься близько 90 млн тонн радіоактивного осаду. Більша його частина залягає на глибині до 15 см під шарами піску, а місцями виходить просто на поверхню дна.
Дослідження підготували четверо українських науковців: старший науковий співробітник Інституту рибного господарства НААН Дмитро Христенко, його колеги Наталя Колесник і завідувачка лабораторії Марія Симон, а також фахівчиня з іхтіології й гідроекології НУБіП Ганна Котовська. Робота вийшла ще до війни, у 2021 році, однак активно не поширювалася: на сайті Інституту рибного господарства НААН вона мала лише 5 читачів — троє з України, один з Китаю і ще один із Сінгапуру.
За даними авторів, у Київському водосховищі зберігається близько 90 млн тонн радіоактивного мулу. Із часом його не стає менше, адже до водосховища постійно надходить вода з річки Прип’ять, яка протікає забрудненою територією. Дослідники наголошують, що передумов до зменшення радіоактивного навантаження немає, оскільки з поверхневими стоками із забруднених площ водозабору верхньої частини правобережжя басейну Дніпра надходять нові порції радіоактивних сполук.
Основними радіоактивними забрудниками Київського моря науковці називають ізотопи цезію, на які припадає близько 60% загального забруднення радіонуклідами, та стронцію — 21%. Обидва елементи утворюються лише під час роботи та вибухів ядерних реакторів і мають найдовший період напіврозпаду — понад 30 років. Саме тому вони становлять найбільшу небезпеку для екосистем. Учені пояснюють це тим, що за своєю хімічною структурою ці речовини подібні до кальцію та калію і можуть витісняти та заміщувати їх у метаболізмі.
Радіоактивні речовини на дні розподілені нерівномірно. На характер забруднення впливають північний та північно-західний вітри. Крім того, стронцій і цезій заміщують кальцій та утворюють карбонати, тому в лівобережній частині водосховища з переважно піщаним дном їх суттєво менше. Натомість правобережні супіски та суглинки вкриті шаром мулу з високим вмістом радіоактивних карбонатних седиментів. Особливо гострою ця проблема є в акваторії поблизу села Страхолісся.
Ще однією причиною такого розподілу дослідники називають сильний потік річки Дніпро. Він відтісняє слабші стоки інших річок до правого берега Київського моря, чим і пояснюється забруднення правого берега.
Найбільше радіоактивне забруднення залягає на глибині приблизно до 15 см і у верхній частині приховане піщаними наносами. Найменша глибина фіксується поблизу Домантівської затоки — лише до 2 см, а інколи до 5-10 см.
Після шторму купатися у водосховищі не слід. Будь-яке хвилювання водних мас підіймає осад із дна та несе його повз Київ, нижче за течією. Під час штормової активності вміст ізотопів радіоактивних елементів у товщі води зростає через насичення твердими частинками з верхнього шару донних осадів. У результаті це збільшує викиди цих забрудників до 50% від звичайної кількості у розташоване нижче Канівське водосховище.
Раніше Інформатор писав, що Київське море суттєво страждає від ведення бойових дій. Падіння «Шахедів» чи ракет у воду не додає водоймі екологічної стійкості, однак серйозною проблемою стало затоплення аграрних угідь на Київщині. До водосховища змило з ріллі великі обсяги добрив, що спричинило зменшення у воді кисню, її «цвітіння» та замор риби.
Також повідомлялося, що розпал курортного сезону обернувся для Київського моря екологічною проблемою: водосховище вкрилося характерним нальотом блідо-смарагдового та біло-блакитного кольору. Відпочивальники масово публікують у соціальних мережах фотографії тривожного стану водойми. Купатися у Київському морі зараз не рекомендують.
