Українсько-польська пошукова експедиція завершила роботу в Пужниках на Тернопільщині без головного очікуваного результату: масового поховання жертв Волинської трагедії там не виявили. Попри закладення близько 50 розвідкових траншей, фахівці знайшли лише поодинокі артефакти. Це був уже другий етап досліджень на цій локації у 2026 році.
Роботи проводили з 22 по 25 червня на території колишнього села Пужники, яке нині входить до меж села Садове Коропецької селищної громади Чортківського району Тернопільської області. Підсумки експедиції оприлюднив Український інститут національної пам’яті. Під час розкопок масового захоронення не зафіксували, однак виявили окремі фрагменти дерев’яної труни, ґудзики та ймовірні частини взуття.
В інституті наголосили, що ці знахідки можуть свідчити про одиночне цивільне поховання у труні, яке не пов’язане з трагічними подіями лютого 1945 року. Отже, підтвердження існування масового захоронення, на яке очікувала польська сторона, отримано не було.
Пужники — колишнє польське поселення на Тернопільщині. До Другої світової війни майже все населення села становили поляки. 12 лютого 1945 року тут відбувся бій між підрозділами УПА та оперативною групою НКВС. Як свідчать архівні джерела, частина мешканців загинула, а саме село було спалено. У 1949 році радянська влада остаточно ліквідувала поселення, після чого його територія поступово заросла лісом.
Польська сторона розглядає ці події як напад УПА на мирне польське населення в межах ширшого контексту Волинської трагедії та оцінює їх як геноцид. З українського боку трактування істотно відрізняються. Це питання й надалі залишається одним із найчутливіших в українсько-польських відносинах.
Пошукові роботи в Пужниках є частиною ширшої двосторонньої програми ексгумацій. Наприкінці минулого року робоча група узгодила перелік місць для пошукових робіт на 2026 рік: в Україні — Пужники, Голоско, Острівки та Угли, у Польщі — Юречкова, Ласків і Сагринь. У червні 2026 року польсько-українська експедиція також завершила роботи в Гуті Пеняцькій на Львівщині, де знайшла масштабну братську могилу біля фундаменту костелу.
Пужники не стали єдиною локацією, де цьогорічний результат не збігся з очікуваннями польської сторони. У березні 2026 року українсько-польська експедиція завершила роботи в селі Угли на Рівненщині, де також не виявила підтверджень масового поховання. Фахівці обстежили всі місця, на які вказувала польська сторона.
Водночас перший польовий етап робіт у самих Пужниках, який завершився навесні минулого року, мав інший результат: тоді вдалося виявити останки 42 осіб. ДНК-тести мали проводитися на території Польщі. Таким чином, нинішній другий етап на цій самій локації не підтвердив наявності масштабного поховання.
Поштовхом до активізації пошукової роботи стало звернення новообраного президента Польщі Кароля Навроцького до Володимира Зеленського влітку минулого року. Навроцький публічно закликав розпочати масштабні ексгумації на Волині, назвавши це умовою “остаточного примирення” двох країн. Ця заява пролунала під час церемонії пам’яті жертв Волинської трагедії у Хелмі.
Тема ексгумацій і далі залишається частиною складного дипломатичного діалогу між Києвом і Варшавою. Польща та Україна паралельно обмінялися дозволами на пошукові роботи на своїх територіях. Нові результати, як і їхня відсутність у кожній окремій локації, стають аргументами в цій тривалій і болісній розмові про спільне минуле.
