Масована українська кампанія далекобійних ударів спричинила серйозну паливну кризу в Росії та посилила відчуття, що перебіг війни змінився. Водночас союзники України не вважають, що російський правитель Володимир Путін просто прийме таку ситуацію, і готуються до можливої ескалації. Financial Times окреслило чотири сценарії того, як Кремль може відповісти на удари по території РФ.
Як зазначає видання, Москва може діяти у двох загальних напрямках. Перший передбачає різкіші кроки, якщо Путін вирішить, що його загнали в кут, і спробує переламати хід війни. У такому випадку розширення конфлікту з НАТО могло б стати поясненням повільного занурення Росії в патову ситуацію в Україні та виправданням повної мобілізації всередині країни. Путін міг би подати це як екзистенційну битву за долю пострадянського простору, а не як невдалу спробу вторгнення до меншого сусіда.
Другий напрямок полягає в тому, що можливості Путіна для ескалації можуть бути обмеженими. Щоразу, коли він відчуває тиск, головним інструментом стають погрози подальшого загострення проти України та Заходу. У Москві такі заяви останнім часом знову стали гучнішими та наполегливішими. Наприкінці травня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров попередив держсекретаря США Марко Рубіо, що Росія завдасть “систематичних і тривалих ударів по об’єктах, що обслуговують потреби збройних сил України в Києві”.
Після влучання російського дрона в житловий будинок у Румунії заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв заявив, що європейцям доведеться звикати до подібних інцидентів. “Громадяни держав ЄС, як населення воюючих країн, не зможуть спати спокійно”, – сказав він.
Водночас, на думку авторів, у Росії залишаються кілька шляхів для підвищення ставок. Перший — продовження військових дій. Другий — застосування ядерної зброї. Третій — прямий напад на НАТО. Четвертий — так звана гібридна війна.
У FT нагадали, що на початку війни російські політики часто вдавалися до ядерних погроз. Згодом вони, як вважається, ослабли під впливом Китаю. Також припускається, що використання ядерної зброї може призвести до прямого втручання Заходу у війну.
“Спеціальна військова операція”, яку розраховували завершити за кілька днів, триває вже довше, ніж радянська боротьба з нацистською Німеччиною і вся Перша світова разом узяті. Російська армія давно не демонструє значних успіхів на фронті. Окремі дані навіть вказують, що навесні РФ втратила позиції.
Автори наголошують, що держава, яка слабшає, нерідко стає небезпечнішою за ту, що зростає. На тлі економічної спіралі та виснаження звичайних сил Путін входить у період максимальної небезпеки. Відчуття “зараз або ніколи” разом із потребою зміцнити легітимність усередині країни може підштовхнути його до нової відкритої мобілізації.
Саме тому Україна, як зазначається, вирішила бити по одному з ключових уразливих місць Росії — її енергетичному потенціалу. Удари середнього радіусу дії перерізають життєво важливий сухопутний коридор з півдня Росії до Криму. Довгострокові атаки дронами додатково тиснуть на економіку, яка вже виснажена воєнними витратами.
Побоювання щодо відкриття Росією нового фронту в Європі не зникають. Чим болючішою для Путіна стає реальність, тим імовірніше, що він намагатиметься збільшувати частоту та масштаб гібридних атак. Видання зауважує, що за чверть століття стало зрозуміло одне: Путін є поганим стратегом і ухвалює рішення хаотично.
Психологічна пастка, у яку Путін сам себе загнав, полягає в тому, що режим, який обґрунтовував авторитарну модель обіцянками повернути велич Росії, не може визнати стратегічну поразку без ризику політичного краху. Він розраховує на те, що Європа не наважиться запровадити відчутні витрати нижче порогу 5-ї статті НАТО. Поки що, як зазначається, факти свідчать на його користь: жоден російський чиновник не зазнав наслідків ні через вибухи на оборонних заводах, ні через перерізання балтійських кабелів, ні через кампанію з посилками-бомбами.
У першому кварталі поточного року дефіцит бюджету Росії сягнув 1,9% ВВП. Це перевищило заплановані показники на весь рік і вдвічі більше, ніж у тому самому кварталі торік. Таке відхилення, підкреслюється в матеріалі, не можна пояснити звичайним плануванням державних контрактів, оскільки воно є відповіддю на структурні проблеми в економіці. Під час нещодавньої телевізійної наради з чиновниками Путін, видимо роздратований, визнав, що в перші два місяці поточного року економіка скоротилася на 1,8%.
Тиск на Росію одночасно посилюється з економічного, військового та дипломатичного напрямків. Варіант перемир’я як можливого порятунку для Москви раніше розглядався у Bloomberg. Агентство пояснювало, що накопичений тиск може змусити Кремль сісти за стіл переговорів. Головна теза полягає в тому, що чим більше Росія зазнає системних втрат в економіці, на полі бою та в міжнародній ізоляції, тим швидше звужується вікно для виходу на Путіних умовах.
Паралельно тривають і дипломатичні процеси. Президент США Дональд Трамп нещодавно заявив, що Путін відчуває тиск, а завершення війни ближче, ніж здається. Президент Володимир Зеленський після телефонної розмови з Трампом сказав, що є “реальна перспектива” закінчити війну. Водночас FT підкреслює: навіть якщо мирний сценарій можливий, чотири варіанти ескалаційної відповіді Путіна — зокрема гібридні атаки на НАТО, нова мобілізація, ядерна риторика та відкриття нових фронтів — залишаються цілком реальними.
