Польща вкладає мільярди злотих у розбудову армії, однак готовність громадян захищати державу помітно слабшає. Новий звіт аналітичного центру IBRiS зафіксував серйозні зміни в настроях польського суспільства, і ці тенденції викликають дедалі більше запитань щодо внутрішньої стійкості країни.
Як йдеться у матеріалі видання InfoSecurity24, упродовж 2023-2026 років показники громадянської готовності до оборони держави знизилися вдвічі. Пряма готовність брати до рук зброю та вступати в бій скоротилася з 30% на початку повномасштабної війни в Україні до 15% сьогодні.
За даними IBRiS, лише 15% поляків нині готові пожертвувати життям заради своєї країни. У 2023 році цей показник становив 27%. Водночас 47% респондентів відкидають пряму участь у бойових діях, а 44% опитаних і далі заявляють про готовність захищати державу зі зброєю.
Помітно погіршилася і готовність до матеріальних жертв. Частка поляків, які готові відмовитися від особистого добробуту заради батьківщини, зменшилася з 46% до 36%. Натомість кількість тих, хто не готовий ні на які жертви, зросла з 14% до 30%. У результаті громадяни Польщі дедалі частіше віддають перевагу безпеці своїх сімей і збереженню майна.
Найбільш тривожною є ситуація серед молоді. Громадяни віком від 18 до 29 років найменше хочуть воювати, і рівень готовності до боротьби серед них становить лише 18%. Це найнижчий показник серед усіх вікових груп.
Найвищий рівень патріотизму, навпаки, демонструє старше покоління. Серед польських громадян віком 40-59 років 56% заявляють про готовність стати на захист країни.
Експерти, які коментують дослідження, називають цю тенденцію переходом від “героїчної стійкості” до адаптивної стійкості. Якщо у 2022-2023 роках суспільством рухали сильні емоції та солідарність, то до 2026 року переважати почав прагматизм. Поляки усвідомлюють військові ризики, але дедалі частіше обирають евакуацію, захист близьких і збереження нажитого замість масової участі в бойових діях.
При цьому 63,3% респондентів стурбовані загрозами для країни з боку інших держав, і це на 7,2% більше, ніж роком раніше. Саме в цьому й полягає головний парадокс: рівень тривоги зростає, а готовність особисто відповідати на загрозу знижується.
Польська влада тим часом продовжує активно нарощувати оборонний потенціал. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Польща збудувала найбільшу армію в ЄС і витрачає на оборону найбільший відсоток ВВП серед держав Альянсу. Однак розрив між державною безпековою стратегією та суспільними настроями стає дедалі помітнішим.
Польща також висловлює занепокоєння щодо форматів, у яких домінують лише великі західноєвропейські держави. Прем’єр Дональд Туск критикує можливе швидке відкриття діалогу з Путіним і наголошує, що рішення, ухвалені без участі Польщі, не матимуть для неї політичної сили. На тлі такої активної зовнішньополітичної позиції дані IBRiS про внутрішні настрої суспільства виглядають особливо контрастно.
Польща активно позиціонує себе як ключовий гравець у безпеці Східної Європи, однак суспільство залишається значно обережнішим за офіційну риторику. Аналіз IBRiS, який охоплює три роки спостереження за суспільними настроями, показує: частка поляків, готових до матеріальних жертв заради батьківщини, скоротилася на десять відсоткових пунктів, а кількість повністю незалучених подвоїлася. Геополітична самовпевненість країни на рівні інститутів ЄС, як свідчить аналіз позиції офіційної Варшави, поки не підкріплюється таким самим рівнем громадянської рішучості, і це може стати стратегічною проблемою вже в найближчі роки.
