На Покровському напрямку окупанти й надалі розширюють сіру зону, застосовуючи постійні інфільтрації малими піхотними групами. Найбільша активність фіксується південніше Шевченка та вздовж узбіччя траси Е50 поблизу Сергіївки. У районі Гулевого ситуацію контролюють українські підрозділи.
Південніше Шевченка противник, за даними військового аналітика із позивним “Мучний”, має певне просування і далі збільшує зону проникнення. Ворожі піхотні групи діють у південній частині та східніше населеного пункту, що дає їм змогу здійснювати короткі забіги вглиб українських позицій. Водночас говорити про стабільний контроль над цією ділянкою зарано, адже окупанти покладаються саме на безперервні інфільтрації й не можуть закріпитися.
У районі Гулевого становище залишається під контролем українських підрозділів. Ворог перебуває в Мирному, однак подальший рух для нього істотно ускладнює робота СОУ. Спроби наблизитися до Гулевого своєчасно стримують, тож окупанти не можуть ані закріпитися, ані створити плацдарм для нових атак.
Ще одна активна ділянка — територія на схід від Сергіївки вздовж траси Е50. Противник інтенсивно використовує лісосмуги біля цього стратегічного маршруту для прихованого переміщення. Траса Е50 має критичне значення: з боку Покровська вона веде прямо на Павлоград і далі до Дніпра, тому її контроль є однією з головних цілей ворога.
Тактика малих штурмових груп не змінюється: окупанти намагаються просочуватися до прилеглих околиць і займати вигідні позиції поблизу дороги. Мета таких дій — поступово збільшувати сіру зону, створювати загрозу логістиці та формувати умови для подальших штурмових дій на село. На картах це може виглядати так, ніби змін немає, але згодом раптово з’являється нова зона контролю РФ — саме так працює тактика інфільтрації.
В ОСУВ “Дніпро” наголошували, що “інфільтрація таких груп, хоч і спричиняє необхідність залучення резервів для їх знищення, але не є взяттям під контроль території”. Тобто кожне таке просочування вимагає від Сил оборони додаткових зусиль, однак саме по собі не означає втрати позицій.
Покровський напрямок стабільно залишається лідером за кількістю ворожих штурмів серед усіх ділянок фронту. Бої в різних населених пунктах є лише частиною ширшого тиску на Покровсько-Мирноградську агломерацію. Окупанти діють так званими “малими клешнями”, просуваючись флангами й намагаючись охопити агломерацію одразу з кількох напрямків.
Російські окупанти продовжують спроби наступу в районі Покровська та прилеглих населених пунктів на Донеччині. Зокрема, вони збільшують кількість штурмової піхоти, артилерійських обстрілів і застосування дронів.
Паралельно з подіями біля Шевченка та Сергіївки тривають важкі бої навколо Гришиного. Противник діє малими піхотними групами, намагаючись розвинути наступ і закріпитися в населеному пункті. Ситуація на цій ділянці безпосередньо пов’язана з тиском на трасу Е50, адже ворог прагне поєднати кілька напрямків атак для більшого ефекту.
Тактика інфільтрації малими групами для Покровського напрямку не нова. Українські захисники, як свідчать зведення про бої за Покровськ, ліквідовують такі групи, однак постійний характер інфільтрацій змушує тримати резерви в постійній готовності.
