Владімір Путін дедалі більше нагадує старіючих членів радянського Політбюро, яких підлеглі тихо висміювали за відірваність від реальності. Кремль відхилив пропозицію зустрітись у Костянтинівці ще 4 липня, і саме цей рефлекс ізоляції характеризує стиль правління диктатора. Поведінка глави Росії поєднує заперечення реальності, жагу помсти та ретельно вибудувані меседжі назовні. За цим стоять роки інформаційної герметизації навколо Кремля.
Про це йдеться у великому аналітичному матеріалі Le Monde, опублікованому 5 липня. Видання характеризує Путіна як типового “homo sovieticus” — людину, сформовану радянською системою, яка так і не змогла вийти за її межі. Головна теза матеріалу полягає в тому, що російський президент намагається позиціонувати себе як сильного гравця на міжнародній арені, але насправді живе у власноруч збудованому інформаційному бункері.
Особливо показовою є деталь про спосіб отримання інформації: Путін ніколи в житті не надіслав жодного електронного листа і не має мобільного телефону. Його картину світу формують два потоки: відфільтровані телевізійні новини та доповіді генералів, які ретельно уникають суперечностей із ним. Саме ця закритість, на думку авторів Le Monde, пояснює системне заперечення реальності — як воєнної, так і дипломатичної.
Образ вождя, якому підносять лише зручні доповіді, для Росії не новий. Але в умовах поточної війни проти України ця система має конкретні наслідки: Путін і далі говорить про “успіхи” армії, які розходяться з реальними даними про контроль над територіями. Le Monde вбачає в цьому паралель із пізньорадянською традицією, коли вождь ритуально проголошує перемоги, а апарат тихо хихикає за спиною.
Водночас Le Monde наголошує, що ізоляція Путіна — не слабкість, а свідомо обраний інструмент влади. Жага помсти та відчуття цивілізаційної місії дозволяють йому ігнорувати дипломатичні сигнали ззовні. Саме тому будь-які переговорні ініціативи — чи то з боку Києва, чи то з боку Вашингтона — наштовхуються на стіну завчасно підготовлених відповідей, а не на реальний діалог.
Відірваність Путіна від реальності підтверджується і конкретними прикладами. У телефонній розмові з Трампом 4 липня, як з’ясувалося, Путін описав ситуацію на фронті у версії, що суттєво розходилася з фактичними даними. Помічник Ушаков публічно розповів деталі дзвінка, однак версія Кремля разюче відрізнялася від того, що фіксували незалежні джерела.
Паралельно стає зрозуміло, звідки береться ця викривлена картина. Генеральний штаб РФ систематично малює Путіну фейкові перемоги, як виявили OSINT-аналітики у своїх дослідженнях: різниця між офіційними картами Міноборони та даними DeepState склала близько 1900 квадратних кілометрів. Тобто сам Путін, цілком імовірно, щиро переконаний у власній версії подій, бо апарат не дозволяє реальності проникнути всередину бункера.
