Найгостріше дипломатичне загострення між Україною та Польщею від початку повномасштабного вторгнення послаблює єдність двох ключових союзників на східному фланзі Європи. Причиною став крок президента Зеленського щодо вшанування героїв УПА. Після рішення про позбавлення Зеленського польського ордену конфлікт перейшов у нову фазу ескалації саме в той час, коли Польща залишається одним із головних партнерів України у війні. Поки Київ і Варшава обмінюються символічними жестами, Москва спостерігає за цим із нескритим задоволенням і готує кілька пропагандистських наративів для різних аудиторій.
Наприкінці травня відносини між державами різко ускладнилися після указу президента Зеленського, яким Окремому центру спеціальних операцій “Північ” ССО ЗСУ надали почесне найменування “імені Героїв УПА” “з метою відновлення історичних традицій національного війська”. Про це пише The New York Times. Уже 19 червня президент Польщі Кароль Навроцький заявив про позбавлення Зеленського Ордена Білого Орла, пояснивши це турботою про честь найвищої польської державної нагороди.
Після цього Зеленський повернув орден польській стороні через “Нову пошту”. До цього кроку долучилися колишні президенти Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко, які також офіційно повернули свої ордени Білого Орла. Голова МЗС Андрій Сибіга заявив: “Жоден президент іншої країни не буде диктувати нам нашу історію”.
Для Польщі УПА є відповідальною за кампанію геноциду в 1940-х, унаслідок якої на Волині загинуло близько 100 000 польських цивільних. В українському баченні УПА є символом антирадянського спротиву та героїчної боротьби за незалежність. В умовах, коли Україна протистоїть повномасштабному вторгненню, цю спадщину розглядають як важливий елемент суспільної стійкості. Українські посадовці підкреслюють, що рішення про присвоєння назви було ініціативою фронтових солдатів і не мало антипольського змісту.
Росія отримує вигоду від цього конфлікту одразу в кількох напрямах. Польській аудиторії Москва може нав’язувати думку, що Україна користується польською підтримкою, але водночас вшановує тих, хто причетний до вбивства польських мирних жителів. Українцям вона може подавати це як доказ того, що Польща використовує історичний біль для приниження Києва в момент боротьби за виживання. Для ширшої Європи Кремль знову просуває знайомий наратив про підтримку держави, збудованої на екстремістських символах.
Помітний і внутрішньополітичний вимір цієї суперечки. Її додатково загострює протистояння між таборами прем’єра Туска та президента Навроцького перед майбутніми парламентськими виборами в Польщі. Прем’єр, реагуючи на рішення президента, сказав, що цей конфлікт тішить Путіна, і закликав Зеленського та Навроцького стримати емоції, бо “лінія фронту проходить в іншому місці”. На тлі дипломатичного конфлікту рішення польського президента схвально оцінив заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв.
Понад 90% військової та гуманітарної допомоги Україні проходить через аеропорт Жешув на півдні Польщі. У перші місяці після повномасштабного вторгнення саме в Польщі мільйони українців знайшли прихисток, польські громадяни відкрили свої домівки для біженців, а Варшава стала найгучнішим адвокатом Києва в НАТО та ЄС. Однак зернова суперечка, дискусії навколо допомоги біженцям і посилення внутрішнього тиску з обох сторін повернули відносини до більш традиційного формату.
Конференція з питань відновлення України має відбутися в польському Гданську 25-26 червня. Попри нинішній конфлікт, туди мав приїхати і Зеленський, але після рішення Навроцького невідомо, чи він прибуде. Показово, що рівень симпатії до українців серед поляків знизився з 51% у 2023 році до 29% у 2026-му.
Протистояння навколо символів УПА не є новим, однак зараз воно стало особливо гострим. До недавнього часу між Зеленським і тодішнім президентом Польщі Дудою існувала неформальна домовленість: Україна не героїзує окремих діячів УПА, зокрема Романа Шухевича, а Польща не висуває максималістських вимог щодо засудження всього українського націоналістичного руху. Нинішній указ фактично зруйнував цей крихкий баланс. Саме перейменування є частиною ширших зусиль держави зі створення “національного пантеону” — офіційного канону героїв, який поєднує покоління борців за незалежність із нинішніми захисниками країни.
Польща й надалі залишається головним логістичним коридором для західних озброєнь і найсильнішим адвокатом України в ЄС та НАТО. Саме тому Росія через агентів впливу та старі історичні рани намагається руйнувати українську логістику на заході, де проходять ключові маршрути підтримки. За таких умов будь-яка криза між Києвом і Варшавою є не лише дипломатичною проблемою.
Нинішнє загострення розгортається на тлі тривалого шляху польсько-українського примирення. У 2003 році президенти Александр Кваснєвський і Леонід Кучма намагалися перевести дискусію про Волинь у русло примирення: тоді відкрили меморіал у Павлівці, пролунала формула “прощаємо і просимо прощення”. Верховна Рада та Сейм одночасно ухвалили єдиний текст заяви із засудженням взаємних вбивств. Тоді кризи вдалося уникнути, оскільки президент Лех Качинський розумів значення стратегічного партнерства з Україною і не дозволяв історичним суперечкам руйнувати співпрацю між державами.
Польський журналіст і адвокат України Єжи Вуйцик наголошує, що символічне протистояння та реальна спільна робота рухаються в різних напрямах. За його словами, практична співпраця непомітно бере гору: польські та українські судмедексперти вже працюють разом на місцях ексгумацій, і жодних інцидентів не виникає. “Вони мирять між собою швидше, ніж політики”.
