Китай фактично зробив Росію залежним молодшим партнером і потай прораховує сценарії зміни влади в Кремлі. Чотири роки повномасштабної війни та економічної ізоляції поставили Волоодимира Путіна в позицію прохача, а не рівноправного союзника. Якщо раніше Сі Цзіньпін дивився на Путіна як на зразок для наслідування, то тепер фактично керує ним.
Про зміну балансу у відносинах між Москвою та Пекіном повідомило видання The Wall Street Journal. За його даними, Сі Цзіньпін більше не захоплюється Путіним, а управляє ним. Чотири роки війни в Україні та жорсткі санкції Заходу перетворили Росію на прохача. Саме в такому статусі Путін прибув до Пекіна 19-20 травня 2026 року — через день після того, як той самий аеропорт залишив президент США Дональд Трамп.
Переговори в Пекіні не принесли прориву. Путін хотів домовитися про масштабну угоду щодо газопроводу “Сила Сибіру-2”, аби компенсувати втрату європейського ринку. Однак Китай документ не підписав. Пекін і надалі затягує рішення щодо цього трубопроводу, показуючи, що саме він визначає темп і умови співпраці. Хоча сторони уклали понад 20 другорядних угод у сферах торгівлі та технологій, стратегічних змін це не дало.
Нерівність у відносинах двох держав стала очевидною. Росія залежить від Китаю в постачанні технологій, автомобілів, чіпів, оптоволоконних кабелів і мереж 5G. Без цього Кремль не здатен підтримувати ані воєнні зусилля, ані економіку. Водночас у технологічній чи фінансовій сферах Росія майже нічого не може запропонувати Китаю. Москва також не реагувала, коли в Таджикистані, який раніше вважався частиною її сфери впливу, з’явилися китайські військові.
Китай свідомо підтримує “ілюзію рівності” у відносинах з Росією, але стратегічно посилює залежність Москви. Пекін забезпечує Кремлю фінансове та дипломатичне прикриття, водночас уникаючи прямих поставок летальної зброї, щоб не погіршувати відносини із Заходом. За такої моделі Китай отримує від Росії дешеві ресурси та геополітичний буфер, не беручи на себе серйозних ризиків.
Показово, що в самому Кремлі розуміють масштаб цієї залежності. Росія намагається посилювати контакти з Індією та В’єтнамом — країнами, які традиційно мають складні відносини з Китаєм. Це свідчить, що Москва шукає альтернативні опори, але реальних можливостей для маневру в неї майже не залишилося.
Підхід Пекіна залишається прагматичним. Китаю вигідна функціональна, залежна, але контрольована Росія — не переможна, не та, що розпалася, і не та, що вдається до ядерної агресії. WSJ та аналітики зазначають, що Пекін уже враховує різні варіанти розвитку подій у Росії, зокрема й зміну влади, і готується до них заздалегідь, хоча офіційно цього не визнає.
Раніше Інформатор повідомляв, що Кім Чен Ин залишив знесилений Кремль і переорієнтувався на Китай. У такий спосіб Північна Корея, яка відправляла своїх солдатів воювати за Росію, поступово зміщує стратегічний акцент з Москви на Пекін. Це ще один сигнал того, що авторитет Путіна в “осі” помітно слабшає.
Також ми писали, що в Росії запускається фатальний сценарій: за словами опозиціонерки, внутрішні процеси — економічне виснаження, соціальна напруга і дедалі більша ізоляція Кремля — поступово підривають основи режиму зсередини.
