Онлайн-торгівля в Україні давно вийшла за межі простого способу «позбутися зайвого». OLX, Instagram, Telegram, Facebook Marketplace та інші платформи стали повноцінними торговельними майданчиками, де щодня укладаються тисячі угод. Для одних це додатковий заробіток, для інших — основний бізнес. Де проходить межа між хобі та підприємництвом і які ризики виникають у продавців, Інформатору пояснила юрист АО «ВІННЕР ПАРТНЕРС» Анастасія Руденко.
За її словами, для Податкової служби ключовим критерієм є системність. Якщо людина продає речі епізодично, наприклад старий ноутбук або дитячий одяг, це не вважається підприємницькою діяльністю.
Анастасія Руденко зазначає: якщо продажі стають регулярними, з’являються реклама, асортимент і прибуток, це вже є сигналом для ДПС. До 30 угод на рік та до €2000 доходу діяльність вважається несистемною, тому податкова не втручається. Якщо ці межі перевищено, платформи зобов’язані передавати дані до податкової, а доходи підлягають оподаткуванню. Продаж особистих речей, зокрема старих меблів чи техніки, не є об’єктом оподаткування, якщо така діяльність не має ознак бізнесу.
Якщо продавець не зареєстрований як ФОП, але реалізує товари через маркетплейси або соцмережі, податковим агентом виступає сама платформа. Тобто вона автоматично утримує податки з доходу та передає відомості до ДПС. Ставка становить 10%: 5% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) і 5% військового збору. У такому разі людині не потрібно подавати декларацію чи звітувати самостійно, адже це робить платформа. Водночас податки не утримуються, якщо йдеться про продаж власних уживаних речей без ознак бізнесу.
Юристка наголошує, що для «несистемних» продавців це зручний механізм, однак за регулярних продажів податкове навантаження може суттєво зменшувати прибуток. Реєстрація фізичної особи-підприємця дає інші можливості: можна працювати на спрощеній системі оподаткування, тобто на єдиному податку. Найпоширеніший варіант — 3 група єдиного податку зі ставкою 5% від доходу або 3% + ПДВ. При цьому обов’язковою залишається сплата ЄСВ — мінімальний щомісячний платіж, навіть якщо доходу не було. У такій моделі платформа вже не утримує податки, а підприємець сам веде облік і подає звітність. Це забезпечує більший контроль над фінансами та дає змогу легально масштабувати бізнес.
Окремо законодавство передбачає «безпечний коридор» для випадкових продажів. Якщо обсяг не перевищує 30 угод на рік, а дохід становить не більш як €2000, податки не утримуються. Фактично це означає, що можна продати кілька речей без ризику потрапити під контроль податкової.
Попри зовнішню простоту онлайн-торгівлі, коли достатньо викласти фото товару в Instagram чи Telegram, домовитися з покупцем і отримати гроші на картку, така діяльність має свої ризики.
Як пояснює Анастасія Руденко, податкова нині працює не лише з великими компаніями, а може відстежувати і дрібних продавців у соцмережах. Якщо людина регулярно рекламує товари, має асортимент і стабільний обіг, це вже більше схоже на бізнес, а не на «продаж для душі». Суди вже неодноразово визнавали незареєстровану діяльність незаконною. Зокрема, траплялися випадки, коли продавців породистих кошенят чи собак штрафували за систематичні продажі без статусу ФОП. Для держави це є класичним прикладом прихованого бізнесу. Якщо сервіс не співпрацює з податковими органами, його можуть обмежити в Україні. Це означає, що навіть популярні майданчики ризикують втратити доступ, а продавці — клієнтів.
Юристка також звертає увагу на те, що покупці дедалі частіше обирають тих продавців, які працюють офіційно. Чек, гарантія або можливість повернення товару вже стали стандартом. Той, хто продає «в тіні», ризикує втратити довіру клієнтів навіть за умови якісного товару. Тож основна небезпека для продавця — це не лише штрафи чи перевірки, а й втрата довіри та перспектив розвитку. Онлайн-торгівля стає дедалі цивілізованішою, і прозора робота дає конкурентну перевагу.
Головна практична проблема полягає в тому, щоб відмежувати разову цивільно-правову угоду громадянина від фактичного підприємництва без реєстрації.
За словами Анастасії Руденко, якщо фіскальний орган фіксує один або два факти продажу товарів, наприклад через Instagram чи OLX, і складає протокол, суди зазвичай закривають такі справи через відсутність складу правопорушення. Сам факт наявності оголошення або навіть отримання коштів двічі на рік ще не доводить систематичності.
Відповідно до ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ведення господарської діяльності без державної реєстрації тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від 17 000 до 34 000 грн із можливістю конфіскації продукції та виручки. Якщо така діяльність супроводжується ухиленням від сплати податків у значних розмірах, застосовується ст. 212 Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність.
Анастасія Руденко підкреслює, що судова практика підтверджує: ознаками підприємницької діяльності є регулярність продажів, наявність реклами, асортименту та отримання прибутку. Навіть без реєстрації як ФОП особу можуть визнати такою, що фактично веде систематичну торгівлю через маркетплейси чи соцмережі, а отже — здійснює підприємництво без реєстрації. Суди чітко розмежовують ситуації: держава не має права втручатися у побутовий підробіток або продаж надлишків власного майна, але якщо фізична особа вибудувала повноцінну безподаткову комерційну модель, що конкурує з офіційним бізнесом, суди погоджуються з великими штрафами, донарахуванням податків за найвищими ставками та конфіскацією доходів.
Як повідомляв Інформатор, Державна податкова служба попередила, що відстежує продажі через Facebook, Instagram та інші соцмережі. Тож продавці, які не зареєстровані як ФОП, можуть отримати штрафи. Чи законна така діяльність податкової, своєю думкою щодо цього питання поділився член Ради Комітету НААУ з питань захисту бізнесу та інвесторів Андрій Шабельніков.