Білоруська опозиція офіційно попередила Київ про системну мілітаризацію Білорусі. Заступник голови Об’єднаного перехідного кабінету Павло Латушка надіслав міністру закордонних справ Андрію Сибізі офіційного листа разом із детальним аналітичним звітом.
Занепокоєння щодо загрози з Білорусі посилювалося ще з квітня, коли Зеленський попередив про можливе вторгнення і доручив посилити північний напрямок. Нинішній документ став продовженням домовленостей, досягнутих під час травневого робочого візиту Латушки до Києва.
Як повідомив у Telegram Об’єднаний перехідний кабінет Білорусі, до листа долучили 30-сторінковий звіт Народного антикризового управління. Автори описують його як фіксацію трансформації Білорусі на військовий плацдарм Росії. У документі зафіксовано вісім ознак того, що режим Олександра Лукашенка готується до прямого вступу у збройний конфлікт або до надання території для нових ударів по Україні. Також звіт містить рекомендації щодо стримування дій режиму та запобігання подальшій ескалації.
Першою ознакою автори назвали зміни до законодавства. Після конституційних поправок Білорусь офіційно втратила статус нейтральної та без’ядерної держави. Військова доктрина 2024 року прямо дозволяє завдавати превентивних ударів у разі “безпосередньої загрози”, а також використовувати армію за межами країни.
Другою ознакою у звіті визначено нарощування збройних сил. Кількість контрактників з 2022 року зросла у 1,5 раза, мобілізаційний резерв оцінюється у 289 тисяч осіб. На українському напрямку формується Південне оперативне командування, загальна чисельність якого може перевищити 80 тисяч військових.
Третьою ознакою названо переведення економіки на воєнні рейки. За чотири роки оборонний бюджет Білорусі зріс у п’ять разів, а військово-промисловий комплекс країни повністю інтегровано з російським. Лише у 2024 році на озброєння прийнято понад 4 тисячі нових одиниць техніки.
Четвертою ознакою стало поглиблення інтеграції з армією РФ. У Білорусі постійно перебувають російські військові, розгорнуто тактичну ядерну зброю та ракетний комплекс “Орєшнік”, а білоруських військовослужбовців навчають інструктори ПВК “Вагнер”.
П’ятою ознакою автори вважають будівництво “лінії Хреніна”. Оборонні рубежі зводять уздовж кордонів з Україною, Польщею та Литвою, а мости й аеродроми модернізують для пересування важкої російської техніки. Паралельно у школах запровадили обов’язкову військову підготовку, а десятки тисяч дітей залучають до військово-патріотичних таборів.
Шостою ознакою є підготовка цивільної інфраструктури до воєнного часу. Міноздоров’я затвердило інструкції з сортування поранених, у Мінську перевірили близько п’яти тисяч бомбосховищ, а системи оповіщення регулярно тестують.
Сьомою ознакою стало накопичення стратегічних ресурсів. Обов’язкові запаси нафтопродуктів подвоїли до 30-денного рівня, а постановою Ради міністрів від 15 травня 2026 року транспорт підприємств може примусово включатися до військових автоколон.
Восьмою ознакою у документі названо постійні масштабні маневри 2026 року, які, на думку авторів, є перевіркою мобілізаційних механізмів.
Значення цього документа виходить за межі аналітичної роботи опозиції. Ще 19 червня президент України Володимир Зеленський висунув Лукашенку ультиматум: за тиждень вивести з білоруської території ретранслятори, які допомагають Росії коригувати удари по українських містах. Зеленський попередив, що якщо обладнання не зникне, Україна зробить це самостійно. Відповіді Лукашенка не було, хоча за тиждень до цього він публічно вибачився перед Зеленським за різкі висловлювання та запевнив, що нападу зі сторони Білорусі не буде.
На цьому тлі звіт опозиції набуває практичного значення, адже фіксує не заяви, а конкретні дії режиму. Ще у травні Зеленський заявляв, що Росія продовжує спроби втягнути Білорусь у війну та планує удари по українських центрах ухвалення рішень. Серед сценаріїв РФ — операції на Чернігівсько-Київському напрямку або удар проти однієї з країн НАТО. Тим часом Київ продовжує посилювати північний кордон через ризики, пов’язані з можливою активізацією Білорусі або використанням її території для нових ударів.
Занепокоєння навколо білоруського напрямку зростало протягом усієї весни 2026 року. У квітні реакція ДПСУ на загрози з Білорусі була стриманою: речник Держприкордонслужби Андрій Демченко заявив, що нарощування білоруської техніки та військ безпосередньо до кордону не фіксується. Водночас розвідка фіксувала розбудову доріг у прикордонні й налагодження артилерійських позицій, що вже тоді відповідало логіці довгострокової підготовки, описаної у нинішньому звіті опозиції.
Напруженість навколо теми посилилася після масштабного нальоту дронів на РФ, коли частина атак пройшла через білоруський повітряний коридор. Попередження Лукашенку від командира СБС набуло широкого резонансу: Роберт Бровді публічно звинуватив білоруського диктатора у причетності до вбивств цивільних українців і пригрозив розплатою за пропуск ворожих безпілотників. Передана Сибізі доповідь фактично підтверджує, що Білорусь уже давно вийшла за межі пасивного співучасника, і опозиція хоче, щоб Київ зафіксував це офіційно.
