76-річний Іван Берестецький, у якого діагностували деменцію, втратив квартиру площею близько 41 кв. м на Троєщині у Києві. Житло конфіскували через комунальні борги, що накопичувалися понад двадцять років. Щонайменше останнім часом чоловік уже не міг самостійно захищати себе в судах і вести власні фінансові справи. Після виселення пенсіонера забрала швидка просто з вулиці.
Вже близько тижня Іван Берестецький перебуває в терапевтичному відділенні однієї з київських лікарень. Соціальні служби досі не оформили його до державного пансіонату. Лікарі кажуть, що готові виписати чоловіка, однак не знають, кому передати новоспеченого безхатька. За інформацією видання “Obozrevatel”, новий власник квартири Дмитро Береговий уже розбив меблі пенсіонера, вивіз усі його речі та виставив житло на продаж.
В одному з відділень київської лікарні №8 розповідають, що визначити, як давно розвивається деменція, неможливо. Там зазначають, що немає людей, які могли б описати його поведінку вдома, адже поруч немає ні родичів, ні друзів.
У медзакладі чоловік перебуває приблизно тиждень, і за цей час до нього не навідалися ані сусіди, ані рідні. Багато десятиліть він жив сам і, ймовірно, взагалі не має сім’ї. У квартирі в одному з будинків на Троєщині Іван Берестецький мешкав із 1980 року.
На торгах СЕТАМ квартиру за 1 мільйон гривень придбав Дмитро Береговий, власник ріелторського агентства “Перфект Тім”. Після цього він почав перепродавати помешкання: спершу виставив його за 1,8 млн грн, а згодом знизив ціну до 1,6 млн грн.
Голова ЖБК повідомив виданню, що загальна заборгованість пенсіонера становила 875 тис. грн. Із 1 мільйона гривень, вирученого за квартиру, Івану Леонідовичу мають повернути близько 125 тис. грн. Однак повертатися йому вже нікуди, бо кілька днів тому троє молодиків винесли з житла його меблі та речі.
Лікарі 8-ї лікарні кажуть, що головне питання зараз полягає в тому, куди саме виписувати чоловіка. За їхніми словами, з медичного погляду це вже можливо, але забрати його нікому. Не виключено, що Державна виконавча служба вилучила квартиру в пенсіонера вже тоді, коли він мав деменцію. Формально це законно, оскільки чинні правила не передбачають особливого захисту для боржників у таких обставинах.
Одна із сусідок Івана Леонідовича скаржиться, що місто могло б узяти над ним шефство або визначити опікуна, адже він отримував пенсію. На її думку, після смерті дідуся квартира могла б залишитися громаді як соціальне житло.
У будинку працює ЖБК “Харчовик-4”. Борг перед кооперативом накопичувався понад двадцять років, а найбільша проблема стосувалася води. Голова ЖБК Микола Семенюк пояснив, що сантехніка в квартирі пенсіонера перебувала в аварійному стані, а з крана постійно текла вода.
За словами Семенюка, Іван Леонідович підключив шланг від пральної машини до крана, щоб вода текла тихо і на нього не скаржилися. Водночас це створювало значні проблеми для будинку. Лічильника на воду в нього не було, тому водоканал виставляв усі ці рахунки ЖБК. Кооператив подав проти пенсіонера десятки позовів про стягнення боргу. На жоден із них він не відреагував, і цілком імовірно, що просто не усвідомлював, що відбувається.
Микола Семенюк також підтвердив, що за комунальні послуги Іван Берестецький не платив із 2004 року. В останні роки причиною цього могла бути деменція, але до того він свідомо ігнорував рахунки. При цьому мешканці будинку не прагнули його виселення: чоловік був тихим, а єдиною проблемою залишалися борги.
Поліцейський-дізнавач, який приходив до Івана Леонідовича в лікарняну палату, зазначив, що йому наче дуже важко розмовляти. Під час цього візиту до нього навідувалися і соцслужби. Проте державні інституції досі не влаштували чоловіка до спеціалізованого закладу.
Сплата комунальних послуг є обов’язком кожного мешканця. Водночас соціальна система має захищати людей, які не можуть самостійно про себе подбати. Іван Леонідович не був здатен захищати себе в суді й фактично позбавлений можливості відстоювати власні права.
