У віці 73 років помер колишній міністр оборони Росії Сергій Іванов — один із найближчих соратників російського правителя Володимира Путіна. Вони були знайомі ще з часів спільної служби в ленінградському КДБ, і відтоді Іванов залишався у найближчому оточенні диктатора до останніх років. Упродовж більш ніж двох десятиліть він обіймав ключові державні посади та підтримував анексію Криму і вторгнення в Україну. Причину смерті не повідомляють.
Про смерть Іванова заявила “Єдина ліга ВТБ”, де він був почесним президентом. У повідомленні організації сказано, що він помер у 73 роки. Жодних уточнень щодо причини смерті не навели. Володимир Путін надіслав родині Іванова телеграму зі співчуттями.
Політичний шлях Іванова від самого початку був тісно пов’язаний із Путіним. У 1976-1977 роках він служив в управлінні КДБ по Ленінграду і Ленінградській області в одному підрозділі з майбутнім диктатором. У 1998-1999 роках Іванов працював заступником директора ФСБ, яку тоді очолював Путін. Саме так він увійшов до найближчого кола й залишався в ньому надалі.
У 2001 році Іванов очолив Міністерство оборони Росії та перебував на цій посаді до лютого 2007 року. За його каденції стартувала військова реформа: термін строкової служби скоротили з двох років до одного, розширили набір контрактників і почали формувати частини постійної готовності. У той період Іванова разом із Дмитром Медведєвим вважали одним із найімовірніших наступників Путіна на посаді президента, але зрештою кандидатом від влади став Медведєв.
У 2007-2008 роках Іванов обіймав посаду першого віцепрем’єра Росії. У 2011-2016 роках він керував Адміністрацією президента. У серпні 2016 року Путін призначив його спеціальним представником із питань природоохоронної діяльності, екології та транспорту. На початку 2026 року Путін звільнив Іванова з цієї посади. Невдовзі його виключили з Ради безпеки Росії.
У березні 2014 року Іванова включили до санкційного списку США через анексію Криму. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну він перебував під персональними санкціями Євросоюзу, Великої Британії, США та низки інших країн.
Як і інші представники найближчого оточення Путіна, Іванов просував своїх дітей на високі посади в держкорпораціях. Його старший син Олександр був заступником голови правління Внєшекономбанку, а молодший син Сергій — генеральним директором алмазодобувної компанії “Алроса”. У 2014 році Олександр загинув, потонувши під час відпочинку в ОАЕ. Після смерті сина здоров’я Іванова погіршилося, і в 2016 році він залишив посаду голови Адміністрації президента.
Сергій Іванов уособлював так звану “силову” еліту, яку Путін десятиліттями формував із колишніх спецслужбістів. За даними видання “Медуза”, він був одним із найближчих соратників диктатора та служив із ним ще в ленінградському КДБ. Саме ця група “людей з КДБ” із початку 2000-х визначала кадрову та зовнішню політику Росії і підтримувала путінський режим попри посилення міжнародного тиску. Іванов став символом системи, в якій лояльність цінувалася вище за компетентність.
Санкції проти Іванова та інших представників кремлівського оточення діяли понад десять років, однак майже не обмежували їхній реальний вплив. Через анексію Криму та повномасштабне вторгнення Росії в Україну він залишався під персональними санкціями Євросоюзу, Великої Британії та США. Кремлівська верхівка виробила арсенал способів обходу обмежень через підставні структури, підсанкційні активи та лояльних посередників.
