На Кінбурнській косі на Миколаївщині в пастці опинилися понад 2500 російських військових. Вони переховуються в лісах і бліндажах під постійними ударами Сил оборони України. Основна частина загарбників перебуває в лісах, а також у Покровському, Василівці та Покровці, де є багато підвалів, укриттів і бліндажів.
Ситуація на косі залишається напруженою. Ворог продовжує утримувати цю територію, розуміючи, що її втрата відкриє ЗСУ шлях на південь.
Про масштаби втрат російських військ на цій ділянці фронту 11 серпня розповів командир оперативно-тактичного угруповання “Одеса”, полковник Денис Носіков, повідомляє Радіо Свобода. За його словами, українські військові щодня знищують десятки укриттів із живою силою противника, однак точно встановити кількість втрат ворога неможливо.
Як зазначив командир, росіяни намагаються посилити своє угруповання, перекидаючи резерви з Оріхівського та Мелітопольського напрямків. Водночас Сили оборони України щоразу завдають їм втрат. Попри критичне становище, окупанти не залишають косу, адже звідти можуть обстрілювати південне узбережжя Миколаївської області та контролювати Дніпровсько-Бузький лиман.
Носіков наголосив, що втрата цієї території дозволила б українським військам наблизитися до окупованого Криму. Він також пояснив, чому командування РФ не дозволяє своїм військам відступати з коси, незважаючи на катастрофічні втрати.
Полковник додав, що завдяки відносно недорогим безпілотникам із Кінбурнської коси можна ефективно уражати цілі на окупованих територіях. Саме тому, за його словами, росіяни триматимуться за неї за будь-яку ціну. Втрата коси, за його словами, відкриє українським військам рух уперед, і тоді для ворога на кримському напрямку почнеться дуже важка ситуація.
Раніше Інформатор повідомляв, що наприкінці червня 2026 над Кінбурнською косою з’явився український прапор. Його встановили спецпризначенці Військово-морських сил ЗСУ на знак того, що територія є українською. Про повний відступ росіян тоді не йшлося, однак ворог зазнав важких втрат і відкотився на постійні позиції.
Також ми писали про те, чому окупанти не йдуть з Кінбурнської коси попри наказ командування триматися до останнього. Військові аналітики пояснювали це стратегічним значенням території для контролю над узбережжям і лиманом.
