Київська активістка Ірма Крат викликала резонанс, оголосивши у Facebook про те, що публічно забрала продукти з магазину “Сільпо” на вулиці Олеся Гончара та роздала їх “бідному українському народу”. Столиця вже давно звикла до скандалів, пов’язаних із “Сільпо”, але подібного ще не траплялося. Поліція Шевченківського району відкрила кримінальне провадження та провела допит. Крат опублікувала протокол свого допиту у соцмережах як доказ свого вчинку. У своєму пості вона пояснила свої дії, назвавши власника мережі “Сільпо” Вадима Новінського “громадянином росії та піпом московського патріархату”, а виручку з магазинів – коштами, які, за її словами, йдуть до росії на виробництво шахедів. Крат також порівняла цю ситуацію з “проросійським Орбаном”, який, на її думку, “вкрав у України 100 мільйонів доларів”, і вважала, що має право безкоштовно забрати товари з “Сільпо” на таку ж суму.
Активістка стверджує, що частину продуктів роздала “бідному українському народу, який страждає від голоду”, а іншу відправила захисникам на фронт. Причиною свого “короткого замикання в голові” вона назвала загибель шестирічного хлопчика від рук росіян. Крат підкреслила, що “ніколи в житті без дозволу нічого не брала і не бере”, тому вважає свій вчинок не лише виправданим, а й морально бездоганним.
Ірма Крат давно стала однією з найсуперечливіших публічних осіб Києва. Кожен новий епізод її життя здається неможливим, поки не відбувається наступний. У липні 2021 року вона напала на народного депутата Микиту Потураєва в кулуарах Верховної Ради, вдаривши його сумкою і заявивши, що це “перша ластівка”. У вересні 2023 року вона з’явилася в суді, щоб захищати заарештованого Ігоря Коломойського, стверджуючи, що його звільнення “змусить Путіна плакати”. А у грудні 2017 року на її Facebook-сторінці з’явилося повідомлення про її власну смерть, що, за її словами, було перевіркою “реакції влади”.
Цікаво, що Крат завжди пояснює свої вчинки благородними мотивами і ніколи не визнає своєї провини. Її публічні дії, включаючи відеозаписи, дописи та оприлюднення документів, свідчать про те, що вона щиро вірить у свою правоту. Цього разу вона пішла ще далі, опублікувавши поліцейський протокол свого допиту як доказ своєї “чесності”, не зважаючи на те, що цей документ є частиною кримінальної справи проти неї.
Слідчий Шевченківського управління поліції Києва, лейтенант Володимир Шидловський, допитав Крат 27 березня 2026 року, в той же день, коли стався інцидент. Згідно з протоколом, підозрювана народилася 26 серпня 1984 року, є громадянкою України та має середню освіту. На момент допиту Крат не мала постійного місця проживання, зареєстрована у селі Білогородка Бучанського району Київської області. Вона наголосила, що не перебуває на обліку у психіатра чи нарколога і почувається “добре”.
Крат підтвердила, що 27 березня 2026 року взяла з магазину “Сільпо” на вул. О. Гончара, 96 у Києві 10 упаковок товарів, включаючи каву, сало, сир, фрукти та вино. Водночас у своєму Facebook-дописі та під час допиту вона згадувала про значно дорожчий асортимент: червону та чорну ікру, французьке вино, грузинське й вірменське шампанське, імпортні сири та шоколад – продукти, які навряд чи можна вважати “допомогою бідним”. На запитання про поняття “крадіжка” Крат відмовилася відповідати по суті, а також не надала жодних даних про своїх родичів і лікарів, завершивши допит словами, що “більше повідомити нічого не може”.
Київські суди регулярно розглядають справи про крадіжки у супермаркетах, і мотивація обвинуваченого зазвичай не має значення – важливий сам факт заволодіння чужим майном. Так, у справі про крадіжку в “Сільпо”, де киянин не захотів платити за пляшку віскі, суд визнав його винним. Крат не лише не заперечує свій вчинок, але й публічно ним пишається, що суттєво спрощує роботу слідства.
Столичні правоохоронці в останні роки стикаються з дедалі більш нестандартними кримінальними ситуаціями – від пограбування з іграшковим пістолетом до “гуманітарних місій” у супермаркетах. У всіх цих випадках спільним є те, що автори нестандартних схем врешті-решт опиняються у суді, де суддя оцінює не задум, а дії. Який вирок отримає Ірма Крат, вирішить суд, але доказова база, яку вона сама зібрала і оприлюднила, навряд чи полегшить її становище.
