Офіційна біографія харків’янина Миколи Кучерявенка формує образ успішного юриста, вченого, управлінця та військового. У різні роки він був першим заступником міністра юстиції, першим віцепрезидентом Національної академії правових наук, першим проректором НЮУ імені Ярослава Мудрого, а нині служить штабним офіцером у «Хартії» — одному з найуспішніших і високотехнологічних корпусів Сил оборони. Водночас низка скандалів, у які він потрапив останнім часом, суттєво вплинула на його публічний образ.
У липні цього року Кучерявенко претендував на посаду члена Вищої ради правосуддя. З огляду на його професійний бекграунд здавалося, що перешкод для призначення не буде. Проте конкурс завершився серйозним репутаційним ударом: Етична рада дійшла висновку, що він не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, фактично перекресливши його шанси увійти до складу ВРП. У членів ради виникли запитання щодо фінансових операцій кандидата та джерел коштів на придбання нерухомості. Окремо увагу привернула і його роль у конкурсі з обрання директора НАБУ у 2023 році, який він очолював і який свого часу викликав широкий суспільний резонанс.
Колишній прокурор САП Станіслав Броневицький публічно поставив під сумнів незалежність конкурсу з обрання директора НАБУ. За його словами, процедура була заздалегідь узгоджена і мала замовний характер, а одну з ключових ролей у ній відіграв саме Микола Кучерявенко як голова конкурсної комісії. Додаткового резонансу історії надала довідка САП, яка опинилася в розпорядженні Етичної ради. Як стверджує Броневицький із посиланням на цей документ, у матеріалах міститься інформація про те, що Кучерявенко отримував вказівки від тодішньої віцепрем’єрки Ольги Стефанішиної щодо пріоритетності окремих кандидатів, насамперед стосовно нинішнього директора НАБУ, який переміг у тому конкурсі під головуванням Кучерявенка.
Чимало запитань викликала і історія з 4,6 млн грн, або близько $180 тис., які Кучерявенко не відобразив у декларації. За його словами, у 2017 році він позичив ці кошти у давнього друга-ресторатора для купівлі квартири, а не вніс їх до декларації через те, що нібито отримував суму частинами — протягом восьми місяців траншами, які не перевищували 80 тис. грн. Саме такий поріг декларування суттєвих змін у майновому стані діяв на той час. Кучерявенко стверджував, що домовленість про позику була усною, а кожен транш нібито підтверджувався окремою розпискою. Після повного повернення коштів у 2020–2022 роках позикодавець повертав йому ці розписки, після чого Кучерявенко їх утилізував. Етична рада поставила під сумнів таке пояснення походження коштів, зважаючи на те, що схеми з приватними позиками часто використовують для прикриття та легалізації нелегальних доходів.
У публічному просторі також звернули увагу на історію з автомобілем, оформленим на матір Кучерявенка. Так, у 2014 році його 77-річна мати придбала новенький Audi Q5 вартістю 61 тис. євро. Пояснюючи це, Кучерявенко заявив, що матері потрібно було просто їздити на дачу.
Сім’я Миколи Кучерявенка, як випливає з оприлюдненої інформації, має значні статки. Разом із дружиною Ольгою Мінаєвою, суддею з Харкова, вони тримають у готівці понад $200 тис. та 1,5 млн грн. Крім того, у власності є щонайменше 5 квартир у Харкові: одна в ЖК «На Бакуліна» і ще чотири в житловому комплексі преміум-класу «Титул» у самому центрі міста. Етична рада також цікавилася пасинком Кучерявенка — суддею Михайлом Жернаковим. Відповісти, звідки той узяв кошти на купівлю нової квартири та автомобіля Tesla, Кучерявенко також не зміг.
Питання щодо походження майна сім’ї залишаються відкритими. Журналісти-розслідувачі нагадують, що у 2024–2025 роках Кучерявенко працював у Міністерстві юстиції, коли його очолював Герман Галущенко, один із фігурантів «Міндічгейту» — гучного скандалу, пов’язаного з тіньовим впливом і масштабними корупційними схемами в низці сфер. Водночас публічно Микола Кучерявенко в цьому розслідуванні не згадувався. Однак, як зазначається, перші заступники міністрів, а саме цю посаду він обіймав у Мін’юсті, рідко залишаються осторонь сумнівних історій.
За роки роботи у сфері юриспруденції та права Кучерявенко також, як стверджується, сформував серйозні зв’язки в правоохоронних органах. Злі язики натякають на нібито його причетність до одного з харківських обнальних центрів, діяльність якого організував і забезпечує певний Ігор Ахметшин. Ідеться про схему з міжнародними товарно-транспортними накладними, що базується на фальсифікації документів для створення фіктивного документообігу, так званого паперового ПДВ або скруток, штучного завищення витрат компанії та виведення безготівкових коштів на рахунки фіктивних підприємств чи нерезидентів із подальшим зняттям у готівку. До схеми нібито залучено кілька підприємств, зареєстрованих на дружину Ахметшина — Катерину Бондаренко. У цьому процесі Кучерявенко, за такими твердженнями, нібито відповідає за «кришування» офісу.
Провал у конкурсі до Вищої ради правосуддя та низка скандалів довкола Миколи Кучерявенка якщо й не поставили під сумнів його професійну кваліфікацію, то точно завдали серйозного удару по репутації. Історії про багатомільйонну позику, елітний автомобіль, оформлений на літню матір, а також питання до його ролі в конкурсі з обрання директора НАБУ вже стали частиною публічної біографії юриста і далі викликають суспільний інтерес. Окрему увагу привертає і згадувана «співпраця» Кучерявенка з Ахметшиним та їхня спільна діяльність. У такому разі, як зазначається, стає зрозумілішим походження капіталу для купівлі нерухомості та автопарку членів сім’ї Миколи Кучерявенка, адже «доходи» від діяльності обнальних центрів цілком могли б покрити ці витрати.
Коли навколо однієї людини накопичується стільки неоднозначних історій, вони неминуче починають переважувати регалії, наукові звання та багаторічний досвід державної служби. Українське суспільство навряд чи хоче бачити на високих державних посадах чиновників із такою сумнівною репутацією, як Микола Кучерявенко, особливо в період війни, коли країну й без того коливає низка корупційних скандалів в оборонній сфері.
