Аномальна спека стала системною загрозою для однієї з найдорожчих харчових традицій Європи. Температура понад 40 градусів Цельсія змушує корів менше їсти, більше лежати та давати до 10% менше молока. Через це виробники Parmigiano Reggiano в північноіталійському регіоні Емілія-Романья б’ють на сполох. Галузь, яка існує понад 800 років і щороку генерує близько 4,5 мільярда євро виручки, вперше зіткнулася з кліматом як головним операційним ризиком. Про це 13 липня повідомило Reuters.
Нікола Бертінеллі, президент Консорціуму Parmigiano Reggiano, чия родина заснувала молочну ферму ще у 1895 році поблизу Парми, пояснив, що виробництво автентичного сиру дозволене лише у п’яти провінціях регіону. Корів можна годувати тільки травою та сіном місцевого вирощування. Якщо немає дощу, немає трави, немає сіна і немає молока для сиру.
Щоб охолоджувати корів, фермери встановлюють вентилятори та системи водяного туману, але це суттєво збільшує рахунки за електроенергію. Особливо чутливими до спеки виявилися склади для дозрівання сиру, де кожне колесо зберігається щонайменше 12 місяців, а інколи й три роки. Підрозділ Credito Emiliano — компанія Magazzini Generali delle Tagliate (MGT) — зберігає у двох своїх складах у провінціях Реджо-Емілія та Модена понад 500 000 коліс пармезану. Сукупна вартість цього запасу становить понад 300 мільйонів євро.
У складах, які в галузі неофіційно називають «Банком пармезану», кожне колесо проходить суворий контроль якості.
Паоло Ганзерлі, директор з міжнародних продажів харчової групи GranTerre, консолідована виручка якої у 2025 році становила 1,87 мільярда євро, попереджає про довгострокові наслідки. У 2025 році експорт пармезану вперше перевищив 50% від загального обсягу продажів. Найбільшим закордонним ринком стали Сполучені Штати.
Галузь Parmigiano Reggiano — це не просто харчовий бренд. Вона забезпечує роботою тисячі людей і формує економічний хребет цілого регіону. Щорічний оборот оцінюється у 4,5 мільярда євро (5,15 мільярда доларів). Понад половина продукції йде на експорт, і попит продовжує зростати, але вже за вищою собівартістю.
Щоб зменшити залежність від зовнішнього енергопостачання, MGT уже вдосконалила системи охолодження й котельні, поліпшила теплоізоляцію будівель і нарощує власне виробництво відновлюваної енергії. Раванетті наголошує, що людський фактор залишається незамінним навіть в умовах технологічної модернізації. Водночас без вирішення кліматичної проблеми всі технологічні інвестиції лише компенсують збитки, а не усувають їхню причину.
Виробники не приховують тривоги щодо майбутнього. «Parmigiano Reggiano існує понад 800 років», — нагадує Ганзерлі. Для галузі, де кожне колесо сиру — це рік або більше витримки, нестабільний клімат означає системну непередбачуваність на роки вперед.
