Дніпровський районний суд міста Києва 12 серпня відмовив жінці у стягненні з АТ КБ “ПриватБанк” 471 219 грн, які вона втратила через шахрайські трейдерські компанії. Позивачка заявляла, що банк здійснював операції з використанням нечесної підприємницької практики, однак суд не знайшов доказів на підтвердження цього.
Як зазначено в рішенні, оприлюдненому в Єдиному державному реєстрі судових рішень, жінка є клієнткою АТ КБ “ПриватБанк” і користується двома поточними рахунками в установі. У 2020-2021 роках вона натрапила на дві шахрайські трейдерські організації. Спочатку у жовтні 2020 року звернулася до компанії “Влом”, а згодом, у січні 2021 року, — до компанії “Траст Макворі Кепітал”. Обидві організації запропонували їй заробіток на продажу акцій на світових біржах і переконали вносити кошти на торгові рахунки. Після сплати значної частини коштів компанії перестали виходити на зв’язок.
У червні 2021 року з жінкою зв’язалася менеджер уже третьої компанії, яка нібито займалася розшуком попередніх інвестицій позивачки, одночасно вимагаючи реінвестування та сплати банківських комісій. За період з 7 березня по 3 серпня 2021 року за допомогою платіжних карток, емітованих у ПриватБанку, від її імені здійснили платежі на загальну суму 471 219,00 грн. Кому саме були перераховані ці кошти, позивачці невідомо.
Позивачка неодноразово зверталася до ПриватБанку з проханням розкрити інформацію про отримувачів коштів, але результату не отримала. У відповідь банк радив звернутися до правоохоронних органів, а на запити щодо отримувача платежу відмовляв, посилаючись на неможливість розголошення таких даних без відповідного запиту від поліції.
У відзиві на позов ПриватБанк просив повністю відмовити в задоволенні вимог. Банк наполягав, що спірні платежі позивачка здійснювала добровільно, а система безпеки установи перевірила її волевиявлення — жінка підтверджувала проведення платежів за номером телефону. Крім того, банк звернув увагу на тривалу бездіяльність позивачки, яка вчасно не повідомила про спірні операції.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачка не довела ведення ПриватБанком нечесної підприємницької діяльності, яка могла б стати підставою для визнання договору про надання банківських послуг недійсним. Суд також нагадав правову позицію Верховного Суду, згідно з якою зобов’язання з безпідставного збагачення є протилежністю зобов’язанням з правочинів, а відповідачем у таких справах має бути особа, яка фактично отримала кошти.
Ключовим у рішенні стало те, що останньою відомою ланкою в ланцюжку спірних платежів позивачка визначила саме банк, оскільки не змогла встановити реальних отримувачів коштів. Водночас суд наголосив, що фактичним відповідачем у справах про безпідставне збагачення має бути особа, яка отримала гроші, передані з метою, що не була досягнута.
Суд також врахував позицію банку про те, що всі спірні операції підтверджувалися фінансовим номером телефону клієнтки, а служба безпеки установи перевіряла волевиявлення позивачки під час здійснення платежів. Доказів протилежного — того, що операції ініціювали треті особи без відома жінки, — позивачка суду не надала.
