Чоловік, який перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, звернувся до суду через тривале затягування перерахунку його пенсії. Він зазначав, що через це зазнав моральних страждань, відчував безпорадність і приниження, тому просив компенсувати йому 300 тисяч гривень моральної шкоди.
Як вказано у рішенні Шевченківського районного суду міста Києва, опублікованому 2 березня 2026 року, ще рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2020 року у справі № 640/19431/19 дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві були визнані протиправними. Суд тоді зобов’язав провести перерахунок пенсії з 01.03.2019 року з урахуванням середньої заробітної плати за 2016-2018 роки. Однак це рішення не було виконано.
Згодом рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 року у справі № 320/29356/23 було визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії у зв’язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати. Також суд зобов’язав здійснити цей перерахунок. За словами позивача, рішення виконали лише через сім місяців після його численних звернень до ПФУ.
Надалі, як зазначається у матеріалах справи, неправомірні дії ПФУ щодо нарахування пенсії змусили чоловіка знову звертатися до суду. За його позовами було відкрито провадження, однак справи ще не розглянуті по суті. Саме через це він наполягав, що пережив надмірні моральні страждання, пригнічення, приниження та безпорадність.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. З держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь чоловіка стягнуть моральну шкоду, завдану Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві, у розмірі 30 тисяч гривень шляхом списання коштів державного бюджету з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою.
У рішенні суду наведено висновок за даними експериментально-психологічного дослідження, який подав позивач. У ньому йдеться, що чоловік скаржився на складнощі із засинанням, хвилювання, знервованість, безпорадність і підвищений тиск. Свій стан він пов’язував із невирішеними питаннями з пенсійною структурою та зазначав, що постійно про це думає. Психолог дійшов висновку про схильність позивача до тривожно-депресивних реакцій, мислення в дещо сповільненому темпі, схильного до деталізації та застрягань, в’язкого, ригідного.
Суд врахував характер порушень з боку органу пенсійного фонду, глибину й тривалість душевних страждань позивача, які були пов’язані з порушенням його соціальних прав як пенсіонера впродовж шести років, а також необхідність неодноразово захищати свої права у судовому порядку. Окремо було взято до уваги тривале невиконання судових рішень про перерахунок пенсії, що, на думку суду, свідчить про відсутність справедливої сатисфакції та спричиняє додаткові страждання.
Водночас суд визнав, що визначена позивачем сума у 300 тисяч гривень є завищеною. З огляду на засади розумності, виваженості та справедливості суд визначив достатнім відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 тисяч гривень. У рішенні наголошено, що саме такий розмір апеляційний суд вважає співмірним із моральними стражданнями, яких позивач зазнав через тривале невиконання судових рішень щодо нього.
