Деснянський районний суд Києва частково задовольнив позов АТ “Кредобанк” про стягнення кредитної заборгованості. Банк просив стягнути 40 552,06 грн, однак суд зменшив суму відсотків, оскільки частину з них було нараховано поза межами строку дії договору. З урахуванням судових витрат загальна сума до стягнення становила 47 863,52 грн.
Рішення у справі № 754/5823/26 25 червня 2026 року ухвалила суддя Інна Коваленко. Розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки відповідач не подав відзив і не з’явився на засідання.
Підставою для звернення до суду став кредитний договір № 04818636/1, укладений між банком і позичальником у листопаді 2018 року.
У жовтні 2025 року банк направив позичальнику досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості. Лист повернувся відправнику через закінчення терміну зберігання, але це не звільнило боржника від обов’язку погасити борг.
Суд встановив, що строк кредитування завершився 27 листопада 2025 року, тобто через 35 календарних днів після надсилання досудової вимоги. Попри це банк нараховував відсотки до 19 грудня 2025 року, тобто вже після завершення погодженого строку. Таке нарахування суд визнав безпідставним.
Суд послався на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема на постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16. Відповідно до цієї практики, після спливу строку кредитування банк втрачає право нараховувати договірні відсотки за “користування кредитом”. За цей період можуть нараховуватись лише проценти за порушення грошового зобов’язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Оскільки банк цю норму не застосував, суд визнав відповідну частину вимог необґрунтованою.
Правомірною суд визнав суму відсотків у розмірі 16 211,72 грн замість заявлених 16 272,42 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту. Якщо апеляційну скаргу не буде подано, рішення набере законної сили, після чого банк отримає право ініціювати примусове виконання через виконавчу службу.
Банки регулярно звертаються до судів із позовами про стягнення кредитної заборгованості. Позичальники часто заперечують сам факт боргу або його розмір, посилаючись на недоліки в оформленні договору чи помилки в розрахунку заборгованості. У таких справах суди перевіряють, чи існували між сторонами кредитні правовідносини та чи справді позичальник отримував і використовував кошти.
В окремих випадках суди частково задовольняють позови банків, зокрема коли позичальники оспорюють розмір боргу, заявляють про пропуск строків позовної давності або вказують на неправомірне нарахування відсотків. Рішення суду першої інстанції можна оскаржити до апеляційного суду протягом тридцяти днів, а відповідач також має право в той самий строк подати заяву про перегляд заочного рішення.
Практика Великої Палати Верховного Суду щодо відсотків за кредитними договорами безпосередньо впливає на результат подібних справ. У рішенні Деснянського районного суду Києва у справі ПриватБанку суд задовольнив позов фінустанови та стягнув кредитний борг у Деснянському суді в повному обсязі після встановлення факту отримання й використання коштів позичальницею.
В іншій справі, де ПриватБанк вимагав понад 429 тисяч гривень, суд дійшов висновку, що заборгованість за процентами поза межами позовної давності стягненню не підлягає, і тому задовольнив позов лише частково. Після ініціювання процедури дострокового повернення кредиту кредитор втрачає право нараховувати відсотки та неустойку, передбачені кредитним договором.
