Полтавський окружний адміністративний суд визнав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким жінці відмовили у призначенні пенсії. Причиною стали скорочене ім’я в архівній довідці та неповні записи у трудовій книжці колгоспника. Суд дійшов висновку, що помилки, яких припустилися роботодавець або архів, не можуть мати негативних наслідків для людини. Пенсійний фонд зобов’язали повторно розглянути заяву з урахуванням зарахованого стажу.
Як випливає з матеріалів справи № 440/6940/24, у березні 2024 року жінка подала до ПФУ у Полтавській області заяву про призначення пенсії за віком. Після реєстрації її передали за принципом екстериторіальності до Головного управління ПФУ в Житомирській області. У квітні 2024 року цей орган ухвалив рішення про відмову, що зафіксовано в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Не погодившись із таким рішенням, жінка звернулася до суду. Вона вказала, що не повинна відповідати за те, як саме роботодавець чи архів оформлювали документи.
Під час розгляду справи суд дослідив трудову книжку колгоспника та архівні довідки. Суд зазначив, що відсутність у трудовій книжці запису про встановлений мінімум не доводить його невиконання, якщо графа виконання заповнена. Щодо різниці в написанні імені суддя наголосив: архівна установа не могла вказати відомості, відмінні від тих, які їй передав роботодавець, а саме роботодавець міг записати ім’я у скороченій формі.
Окремо суд послався на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а. У ній підтверджено, що неточності в документах, до заповнення яких працівник не мав стосунку, не можуть бути підставою для виключення відповідного періоду з трудового стажу.
За підсумками розгляду позов задовольнили повністю. Рішення Головного управління ПФУ в Житомирській області від 02.04.2024 № 164350004808 скасували та визнали протиправним. Також Фонд зобов’язали зарахувати до страхового стажу жінки період роботи в колгоспі ім. Гоголя з 02.08.1982 по 26.01.1984 і повторно розглянути її заяву про призначення пенсії. Із бюджетних асигнувань ПФУ на користь позивачки стягнуто судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. Рішення набрало законної сили у вересні 2024 року.
Ця справа показує поширену проблему, яка виникає під час підтвердження стажу до 2004 року, коли люди стикаються з розбіжностями в архівних документах, створених багато років тому. Суд підкреслив, що основним документом для підтвердження стажу є трудова книжка, тоді як архівні довідки мають допоміжне значення і застосовуються тоді, коли трудова книжка відсутня або не містить потрібних записів. Якщо ж обидва документи в сукупності свідчать про одну й ту саму особу та підтверджують факт її роботи, формальні відмінності в написанні імені не можуть бути підставою для відмови.
Рішення також роз’яснює процедурний аспект екстериторіального розгляду заяв. Підрозділ ПФУ, якому передали справу на опрацювання, повинен завершити її розгляд незалежно від місця реєстрації заявника. Після призначення пенсії електронну справу передають до органу за місцем проживання особи для здійснення виплат.
Починаючи з 2018 року норма тривалості стажу щороку зростає на один рік. Якщо у 2018 році вона становила 25 років, то з 1 січня 2024 року для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років необхідно мати щонайменше 31 року. Саме тому кожен рік роботи, зафіксований у документах радянського періоду, може мати вирішальне значення.
Стаж, набутий після 01.01.2004, обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб. Водночас у питаннях підтвердження стажу до 2004 року, якщо в документах виявляються неточності в написанні імені, суди дедалі частіше стають на бік заявників.
