Україна більше не просуває 28-пунктний мирний план і переходить до іншої стратегії — посилення тиску на Кремль замість переговорів щодо нової версії тієї самої пропозиції. Про це повідомляє New York Post із посиланням на українських та європейських чиновників.
Тлом для цього стратегічного розвороту став саміт НАТО в Анкарі 7-8 липня. Саме там 8 липня Зеленський зустрівся з Трампом, щоб обговорити новий підхід до завершення війни. Напередодні переговорів українські та європейські посадовці повідомили про зміну позиції Києва.
Київ відходить від конкретної мирної концепції, яку підтримували США, і прагне переконати Трампа, що Україна й надалі має ключові важелі впливу. За словами українських посадовців, планів щодо проведення саміту США-Україна-Росія більше немає, як і структурованих обговорень конкретної мирної угоди.
Посол України в США Ольга Стефанишина заявила, що наразі не планується жодних зустрічей, присвячених обговоренню конкретної мирної угоди. Вона наголосила, що це суттєво відрізняється від минулого року, коли переговорний процес був значно активнішим.
Таку ситуацію пов’язують із покращенням позицій України на фронті. Війна, за цією оцінкою, увійшла в нову фазу: Україна дедалі частіше завдає ударів углиб російської території, атакуючи енергетичну інфраструктуру, щоб позбавити Москву доходів, які живлять її воєнну машину. Зеленський характеризує цей підхід як “далекосяжні санкції” проти Росії.
Українські чиновники також вважають, що президент США дедалі більше розчаровується позицією Путіна, який не демонструє готовності припинити війну. У Києві цю динаміку сприймають як додатковий важіль впливу. Один із чиновників зазначив, що тепер увагу потрібно зосередити на “нових тактиках тиску”, які мають змусити Москву переглянути свою позицію.
28-пунктний мирний план, зокрема, передбачав відведення українських військ із неокупованих районів Донбасу, а також відмову України від вступу до НАТО. Київ отримав лише інформацію про загальні контури цього плану, але не був запрошений надати свої пропозиції. Тепер, з огляду на умови на фронті, Україна інакше оцінює можливості завершення війни.
Зеленський заявив, що ключовими темами його переговорів із Трампом є ППО, мирний процес і “дрон-діл”. Президент також додав, що хоче обговорити важливі деталі співпраці. Ці переговори стали другою зустріччю лідерів менш ніж за місяць: попереднього разу вони бачилися у Франції в межах саміту G7.
Трамп висловив оптимістичну оцінку ситуації, заявивши, що завершення конфлікту може бути ближчим, ніж люди думають, і що Путін теж хоче миру.
Стефанишина зазначила: “Те, що стільки людей на всій території Росії зазнали нападів, означає, що коло тих, хто приймає рішення про завершення війни, розширюється за межі Путіна”.
Росія й надалі наполягає, що будь-яка мирна угода має визнавати контроль Москви над Донбасом. Київ цю вимогу неодноразово відкидав.
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив про готовність організувати саміт у форматі Зеленський-Путін-Ердоган, можливо, за участі Трампа. Анкара вже кілька років поспіль пропонує Стамбул як головний майданчик для українсько-російського діалогу. Водночас зустріч делегацій у Стамбулі у травні 2025 року, перша за три роки, не принесла прориву: росіяни висунули максималістські територіальні вимоги й фактично зірвали переговори.
Підсумкова декларація саміту містить дві ключові тези: Росія є прямою загрозою для євроатлантичної безпеки, а держави-члени Альянсу зобов’яжуться надавати Україні по 70 млрд євро щороку у 2026-2027 роках. Загалом це 140 млрд євро за два роки — найбільший пакет військової допомоги, який будь-коли фіксувався в документах НАТО з початку повномасштабної війни. Це зміцнює позиції Києва саме в момент, коли Україна робить ставку на стратегію тиску замість поступок.
